Економічний крах України

Економічний крах України

 Экономический крах Украины

Всупереч численним заявам провладних економістів і самих членів нинішнього парламенту і уряду про те, що в України, нібито, є якесь економічне зростання в 2,5%.
(ДО РЕЧІ, передбачалося зростання в 3,2%).

Насправді, українська економіка поступально і неухильно рухається у прірву.

Численні кредити МВФ і Світового банку не тільки не покращують ситуацію в економіці, а навпаки, сприяють пролонгації перебування при владі абсолютно непрофесійних авантюристів, які грабували і продовжують грабувати український народ. На жаль, в оточенні новообраного президента теж не спостерігається високопрофесійних економістів, чесних і відповідальних фахівців, які мають за плечима досвід ефективного управління якими-небудь серйозними підприємствами реального сектора економіки. Ще раз звертаю увагу, Україні потрібні професіонали, реально знають різні види як промислового, так і сільськогосподарського виробництва. Нам не потрібні економісти – теоретики», які люблять віртуально міркувати про економіку і які вже на практиці, що займають вищі посадові пости в державі, показали свою неспроможність, як ефективні керівники, які знають реальне виробництво, і що володіють талантом підняти це вже наполовину, а інколи й повністю розвалене підприємство . Я маю на увазі таких економістів, як Пинзеник, Лановий, Черняк і їм подібні економісти-утопісти.

Проблеми України набагато серйозніші, ніж це намагається представити нинішня влада.

-по-перше: в країні, практично, розвалені всі промислові, і особливо машинобудівні підприємства. Десь на рівні 40-60% їх виробничої потужності працюють металургійні підприємства, а також гірничо-збагачувальна галузь. Причому, 60% продукції Гзк продається на експорт, а не на українські металургійні підприємства. Це не тільки збитково для країни, але це яскраво демонструє факт того, що на металургійних підприємствах України працюють не більше 40-50 % їх потужностей. Інша частина виробництва просто зруйнована. І це при тому, що на світовому ринку зберігається попит на дешеву українську металургійну продукцію. Українська металургія виживає не за рахунок високої ефективності роботи, не за рахунок модернізованих підприємств і виробництва високоякісної і високорентабельної продукції, а лише завдяки тимчасової, але сприятливій кон’юнктурі на зовнішніх ринках країн, що розвиваються.

по-друге: українське машинобудування знаходиться в стані хворого реанімаційного відділення, що знаходиться на штучному диханні. Відносно стабільна ситуація на підприємствах, що виробляють машинобудівну продукцію військового призначення, український автопром практично не функціонує. Сільськогосподарське машинобудування, по суті справи, зводиться до існування чотирьох підприємств – Бердянський завод сільгоспмашинобудування, який виробляє лише жатки різного призначення та іншу дрібну й малотехнологичную продукцію для імпортних комбайнів. На жаль, українські комбайни в Україні не виробляються. У жалюгідному стані знаходиться Харківський тракторний завод (ХТЗ). Він випускає невеликі партії тракторів 1 і 2 класу потужності. Є спроби виробництва тракторів 3 класу. Але якість цієї продукції дуже низька через використання, в основному, китайських комплектуючих, тому що вітчизняні підприємства-суміжники практично всі знищені. Спроби виробництва причіпний сільгосптехніки, на жаль, невисокої якості роблять Одеський завод сільгоспмашинобудування і Богуславський машинобудівний завод, що виробляє середні за якістю причіпні обприскувачі та іншу дрібну сільгосптехніку. Ми бачимо, що так звана аграрна Україна, по суті справи, позбавлена найважливішого компонента агровиробництва, а саме, сільськогосподарського машинобудування. Розвинена в радянські роки галузь українського літакобудування повністю розграбована і розвалена. На руїнах вітчизняних авіапідприємств робляться спроби виробництва нових військово-транспортних літаків.

Українське ракетобудування реально розграбоване і розвалене. У цій галузі американські та інші західні компанії просто висмоктують інтелектуальний потенціал (українських інженерів) та інших наукових співробітників найвищого рівня підготовки.

-по-третє: українська енергетика знаходиться на межі розвалу і повної зупинки. Це видно по плачевного стану підприємств ТЕЦ, а ще більш жахливий стан АЕС , де з 15 енергоблоків всіх п’яти АЕС України одинадцять енергоблоків повністю виробили свій ресурс і потребують або реконструкції, причому вартість реконструкції одного енергоблоку 300-500 млн. доларів, або виведенні з експлуатації та закриття старих енергоблоків (вартість закриття одного енергоблоку 500 млн. доларів) , або у будівництві нових енергоблоків (вартість одного енергоблоку 5 млрд. доларів). Як ми бачимо, при самому бюджетному варіанті експлуатації атомної енергетики, на реконструкцію вже відпрацювали свій ресурс енергоблоків, необхідно 5,5 млрд. доларів. разі закриття старих і будівництва нових енергоблоків, Україні необхідно 60, 5 млрд. доларів.

На гідроелектростанціях ситуація не менш плачевна. В аварійному стані знаходяться більшість побудованих ще в період активної радянської індустріалізації ГЕС. Особливо гостро стоїть питання про необхідність термінового ремонту греблі Дніпровської ГЕС, хоча ознаки руйнування і ризик прориву гребель має місце і на інших ГЕС України. Крім Дністровської ГАЕС.

– по-четверте: стан агропромислового виробництва вже перейшло з стану занепаду в процес поступального і неухильного скорочення посівних площ за рахунок непрофесійною і авантюрної діяльності профільних міністерств нинішнього Кабінету Міністрів України. Це відбувається за рахунок бездумного виділення земель із загальних полів маленьких ділянок окремим дрібним фермерам або ж, безпосередньо, власникам земельних паїв, які обробляють землю з грубими порушеннями технології агровиробництва, що призводять до виснаження і різкого падіння якості орної землі. Крім того, величезна кількість посівних площ губляться за рахунок виділення під’їзних доріг до кожного дрібного приватного земельного паю. Все це в підсумку призводить до неможливості використання широкозахватної і сучасної сільгосптехніки, а також робить або неефективною, або взаємознищувалися процес застосування гербіцидів: фунгіцидів, інсектицидів, десикантів і ін. засобів захисту рослин. Також це підвищує витратність виробництва за рахунок збільшення обсягів маневрування техніки, що випливають звідси зайві витрати палива, витрата насіннєвого матеріалу, перевитрата мінеральних і органічних добрив, погіршення роботи для механізаторів. В цілому, всі ці “новації” значно збільшують витрати на виробництво продукції, при тому що світові ціни попиту на дану продукцію залишаються стабільними, що, в цілому, викликає різке падіння прибутковості сільгосппідприємств. Недоотримані прибутки аграріями України пов’язане з введенням ПДВ у розмірі 18 % на всю вироблену продукцію, а також введення ПДВ на всі витратні матеріали для агровиробництва, що закуповуються по імпорту, на які вводяться ще й додаткові акцизи та ін. збори, які запровадив Уряд України для свого виживання за рахунок знищення аграрного сектора. За моїми підрахунками, Уряд щорічно краде у агровиробників не менше 160 млрд грн. це при тому, що у всіх розвинених країнах світу сільське господарство звільнено від усіх податків, а отримує пряму підтримку від держави у вигляді прямих і непрямих дотацій (для довідки: у Європейському Союзі – 30 % всього бюджету ЄС йде на пряму підтримку агровиробників). До цього ж результату призвели дії Уряду внаслідок різкого підвищення орендної плати за землю, такого ж великого підвищення фіксованого сільгоспподатку, економічно необґрунтованого підвищення заробітних плат в приватному агросекторі, що при колосальних податкових ставках на зар. Плати в цілому призводить до різкого падіння прибутковості сільгосппідприємств.

В результаті некомпетентних дій авантюрного уряду агровиробники не тільки не в змозі вести розширене відтворення і впровадження новітніх технологій (включаючи найважливіший аспект – розвиток зрошуваного землеробства), але на превеликий жаль, аграрії вже не в змозі проводити навіть планову модернізацію своєї техніки і технологічних об’єктів, таких, як зерносховища, склади і т. д.

Наведена вище інформація ясно і зрозуміло демонструє стан розвалу української економіки, яка ще більше ускладнюється за рахунок воєнних дій на Сході України, що призводить до падіння інвестиційної привабливості всієї України, виїзду українських фахівців і робітників на роботи і ПМЖ в європейські країни, частково Росії. Кредити МВФ і Світового банку були проїдені і розкрадені , а в результаті дій авантюрного прем’єр-міністра А. Яценюка і його 1 заступника – Н. Яресько, було підписано таке боргове угоду (угоду щодо реструктуризації боргу), при якому Україна з-за боргу в 3 млрд. доларів була кинута в кабалу до її зовнішнім кредиторам , коли ми повинні віддавати не тільки борги з відсотками, але, за умови зростання ВВП більше 4 %, Україна буде зобов’язана віддавати кредиторам щорічно по відсотках – 20 % від свого ВВП . Цей дикий факт зробив Україну практично вічним рабом МВФ! Виходу з ситуації, що склалася, при традиційному веденні господарської діяльності сьогодні вже немає. Тільки цього року Україна повинна погасити % за кредитами у розмірі 417 млрд.грн., що більше, ніж 15,5 млрд. доларів (це майже половина державного бюджету – держ. бюджет 38 млрд. доларів) .

Таким чином, я з великим жалем констатую факт повної економічної неспроможності української держави і , як наслідок, різке погіршення рівня життя українців , в результаті вкрай мізерне фінансування державою всіх найважливіших соціальних напрямків , за які несуть відповідальність, саме Президент, Уряд і Верховна Рада України: мізерне фінансування охорони здоров’я , що приводить до його розвалу, яке намагаються завуалювати видимістю якихось псевдореформ, а насправді просто примітивне знищення матеріальної бази української медицини і виживання медперсоналу не просто з роботи, а з своєї рідної країни. Аналогічна ситуація спостерігається в системі як середньої, так і вищої освіти України, така ж плачевна ситуація в сфері культури і науки нашої держави!!!

Можу констатувати факт того, що традиційні підходи до виведення України з цього економічного і соціального колапсу будуть марними і безрезультатними. Я бачу порятунок України тільки в проведенні абсолютно нової, нетрадиційної стратегії і тактики, як економічної, так і фінансово-банківській, енергетичній та інфраструктурної політики. Україну можна вивести з кризи без руйнуючих кредитів МВФ і Світового банку, але це зовсім інша стратегія і технологія економічного розвитку української, і не тільки Української, держави. Ці принципи однаково будуть ефективними не тільки для України, але і для Росії, Білорусі та ін країн світу.

З оптимізмом і вірою в українську,

російська, білоруська та інші народи, академік

А. В. Пешко

Прихватизація по-євроманданівськи або “порохомор” в українській економіці

Прихватизація по-євроманданівськи або “порохомор” в українській економіці

Третя доба як не оголошують учасників, після того, як Мураєв підняв шум навколо цієї теми.
3 жовтня 2018 р. Кабінет міністрів України оприлюднив багатообіцяюче і інтригуюче розпорядження №756-р «Про затвердження умов продажу державного пакета акцій публічного акціонерного товариства «Центренерго» за конкурсом і відкритістю пропонування ціни за принципом аукціону».
Історія багатостраждальної української прихватизації ще не знала подібних прикладів жадібності та безмежності! Однак, як ми бачимо українські “єврореформатори” здатні справити незабутнє враження навіть на» бувалих ” аферистів і пройдисвітів.
Важко повірити, але з моменту опублікування вищезазначеної постанови Кабінету міністрів України в української громадськості, підприємницької і економічної еліти з’явилася можливість спостерігати факт «небаченої щедрості» українського уряду до близьких йому за духом і, можливо, ще з якихось причин, потенційним інвесторам публічного акціонерного товариства «Центренерго».
Особливу увагу звертає на себе третій пункт даної постанови, згідно з якою український уряд зобов’язується погасити всі борги вищезазначеного АТ, які мали місце до дати переходу права власності до покупця державного пакету акцій, який становить 78,289 % від статутного капіталу цього АТ.
Згідно опублікованої постанови Кабміну, фонд держ. майна бере на себе зобов’язання погасити інвестору будь-які збитки або витрати (точніше оплатити будь-які суми донарахованих податків та зборів, в т.ч. штрафні санкції та пеню , а також інші штрафи, які нараховані підприємству за рішенням суду , яке вступило в силу після дати переходу права власності на пакет акцій АТ «Центренерго» до її покупцю).
Суть сенсації, пов’язаної з прихватизацією АТ «Центренерго» полягає в тому, що за 27 років незалежної України вперше в її історії держава взяла на себе зобов’язання виплатити покупцеві всі борги, які утворилися у даного підприємства до передачі його новому власнику. Причому, по суті справи за весь термін його існування.
Не виключено, що сума компенсації новому власнику буде навіть вище вартості самого підприємства.
Виникає враження, що в Україні є інвестори, що володіють феноменальними здібностями, з можливістю гіпнотичного дії на Кабінет міністрів України. І схоже, що такі люди є власниками однієї з фірм – покупців під назвою ТОВ «Укрдонинвест», яке, згідно слів народного депутата Євгена Мураєва пов’язано з найближчим помічником Порошенко Ігорем Кононенко, а у фонді державного майна дану фірму курирує заступник Голови фонду Володимир Державін -теж близький друг Кононенко. За дивним збігом «обставин», пан В. Держвин є близьким другом голови наглядової ради АТ «Центренерго» Олександром Візиром.
Воістину, шляхи українських корупціонерів несповідимі! Виникає питання до українських правоохоронних органів і створених при “батьківській” підтримці США українським антикорупційним органам: НАБУ, САП, САС України. Українське суспільство з глибокою тривогою стежить за закінченням ери постевромайдановской приватизації. Перед Україною, як ніколи гостро стоїть сакраментальне питання: Бути чи не бути? після такої прихватизації.
Академік і Віце-президент
Академії економічних
наук України А. В. Пешко

ЗВЕРНЕННЯ АКАДЕМІКА АНАТОЛІЯ ПЕШКА ДО СПІВВІТЧИЗНИКІВ!

ЗВЕРНЕННЯ АКАДЕМІКА АНАТОЛІЯ ПЕШКА ДО СПІВВІТЧИЗНИКІВ!

ДОРОГІ СПІВВІТЧИЗНИКИ! УКРАЇНСЬКО-АМЕРИКАНСЬКА ВЛАДА ПРОВОДИТЬ ПОЛІТИКУ ВІДКРИТОГО ГЕНОЦИДУ НАШОГО НАРОДУ!
З ЦІЄЮ МЕТОЮ БЕРУТЬСЯ ПІД КОНТРОЛЬ ВСІ ЗАСОБИ МАСОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ І НЕ ТІЛЬКИ ТЕЛЕБАЧЕННЯ, АЛЕ, НА ЖАЛЬ, І ВЕСЬ ІНТЕРНЕТ!!!
АМЕРИКАНСЬКІ КОМПАНІЇ GOOGL І ЇЇ ДОЧІРНІ ПІДПРИЄМСТВА ВІКІПЕДІЯ, ВСІ ДОДАТКИ ВІКІ -, НАВІТЬ КОМПАНІЯ FACEBOOK ПОВНІСТЮ ПЕРЕЙШЛА НА СЛУЖБУ ЦРУ!!!
З ЦІЄЇ ХВИЛИНИ ВСІ ІНФОРМРЕСУРСИ ПРАЦЮЮТЬ В ІНТЕРЕСАХ НИНІШНЬОЇ АНТИНАРОДНОЇ-ПРОАМЕРИКАНСЬКОЇ ВЛАДИ!!!

ВОНИ ХОЧУТЬ ЗБЕРЕГТИ ДІЮЧИЙ РЕЖИМ НА ПРЕЗИДЕНТСЬКИХ І ПАРЛАМЕНТСЬКИХ ВИБОРАХ ! НАС ЛЯКАЮТЬ РУКОЮ КРЕМЛЯ, А В ЦЕЙ ЧАС, ЗАГРІБАЮЧІ РУКИ ДЯДЬКА СЕМА ГРІЮТЬСЯ НА УКРАЇНСЬКІЙ НАФТІ І ПРИРОДНОМУ ГАЗІ, ЗАРОБЛЯЮТЬ ГРОШІ НА ВІЙНІ, ПРОДАЖУ НАШИХ ЛІСІВ ТА ІНШИХ РЕСУРСІВ!!!

НАШИХ ДІТЕЙ ЖЕНУТЬ ПРАЦЮВАТИ НА ЧУЖУ ЕКОНОМІКУ (ТАК ЗВАНИЙ БЕЗВІЗ), ЗНИЩУЮЧИ ПРИ ЦЬОМУ ЕКОНОМІКУ І ВСЮ УКРАЇНСЬКУ НАЦІЮ ! НАС І НАШИХ ДІТЕЙ МОЖЕ ВРЯТУВАТИ ТІЛЬКИ НАША МУДРІСТЬ, СМІЛИВІСТЬ І ЗГУРТОВАНІСТЬ! Я ПРОШУ ВАС ВИХОДЬТЕ НА ВУЛИЦІ МІСТ І СІЛ, І ВИМАГАЙТЕ ДОСТРОКОВОЇ ВІДСТАВКИ ПРЕЗИДЕНТА, ГОЛОВИ СБУ, МІНІСТРА МВС, ГЕНЕРАЛЬНОГО ПРОКУРОРА!!! САМЕ ЦІ ЛЮДИ ВИННІ В ЗАГИБЕЛІ НАШИХ ДІТЕЙ, ВИМИРАННІ ЛЮДЕЙ ПОХИЛОГО ВІКУ, ІНВАЛІДІВ, МАЛОЗАБЕЗПЕЧЕНИХ СІМЕЙ!
ЗЛИДНІ, ГОЛОД, ВІДСУТНІСТЬ ЛІКІВ І ДОСТУПНОЇ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ-ЦЕ СПРАВА РУК ЦИХ НЕГІДНИКІВ!!! ДОСИТЬ ТЕРПІТИ І ЧЕКАТИ! ВОНИ НЕ КАЮТЬСЯ І НЕ ЗБИРАЮТЬСЯ ПРОСИТИ ВИБАЧЕННЯ У НАС!!!
З почуттям глибокого занепокоєння, академік, А. Пешко.

Медична реформа України – хаос і привиди. В Україні закрили 800 лікарень!

Медична реформа України – хаос і привиди. В Україні закрили 800 лікарень!

Спроба керівництва України зменшити бюджетні витрати здійснюється шляхом зменшення фінансування найбільш важливої соціальної сфери – охорони здоров’я

Відвертий цинізм нинішньої влади полягає в спробі позбавити громадян України конституційного права на загальнодоступну професійну і безкоштовну медичну допомогу.

Все це відбувається під виглядом різних словесних маніпуляцій. Тобто , народу безсовісно втовкмачують думки про те, що нинішня влада дійсно хоче модернізувати і поліпшити існуючу в Україні систему охорони здоров’я.

Цей обман українських громадян з боку київської влади здійснюється за рахунок словесного маніпулювання, тобто, коли людям безсоромно брешуть, нібито, про будівництво нових сучасних лікарень; обіцянки надати всім можливість лікуватися у найбільш кваліфікованих мед.фахівців; розмови про якусь страхову медицину; розмови про надання якогось незрозумілого пакету первинної мед.допомоги на безкоштовній основі; розмови про сімейних лікарів; маячні тези про те, що, нібито , гроші будуть «ходити» за пацієнтом і багато іншого, що має на меті створити відчуття хаосу, розгубленості і нерозуміння з боку населення, що відбувається насправді !?

А насправді треба стежити не за відволікаючими маневрами нинішніх українських бюрократів і клептократів, а треба дивитися на конкретні факти і цифри!

Чомусь, обіцяючи будівництво нових лікарень, ніхто з українського уряду не повідомляє населення про те, що з 2012 року по справжній момент в Україні вже закрито 800 лікарень !!!

Це конкретний факт, що пояснює тези уряду про створення нових мед.установ, тоді нехай пояснять народу, навіщо вони знищують вже існуючі працюють лікарні?

Обіцянки, що кожен українець лікуватиметься у більш кваліфікованих лікарів суперечить фактам звільнення і виїзду за кордон, якраз найбільш кваліфікованих лікарів і мед.сестер!

За останніми даними профспілок мед.працівників, з України вже виїхало понад 100 тис. найбільш кваліфікованих лікарів і мед.сестра.

Кількість ліжко-місць в РЕШТИ 1700 лікарень (від існували раніше 2500 мед.установ) зменшилося більш, ніж на 30 %.

Відбувається закриття цілих відділень в життєво важливих, найбільш кваліфікованих і високоспеціалізованих мед.установах, таких як Охматдит, де намагаються закрити відділення пересадки кісткового мозку.

Що призведе до втрати останньої надії для тисяч маленьких пацієнтів, у яких ще є шанс на життя.

Тобто, в разі закриття такого відділення, тисячі онкохворих діток будуть цинічно вбито.

Це справжнє обличчя нинішньої влади та їх справжні цілі – знищення українського народу, тому що такі ж дії здійснюються в інших мед.установах, які надають найбільш високоспеціалізовану і якісну сучасну медичну допомогу.

Лікарі всіх цих лікарень відчувають себе висячими на волосині.

Привиди звільнених лікарів лякають пацієнтів різних мед.установ, у т. ч., інституту раку, Інституту геронтології, ендокринології та інших академічних інститутів системи Академії медичних наук України.

І навіть звичайних районних та обласних лікарень по всій країні.

ЛАКОМА НАЖИВКА НА ЖОРСТКОМУ ГАЧКУ

ЛАКОМА НАЖИВКА НА ЖОРСТКОМУ ГАЧКУ

Східне партнерство для 28 країн Євросоюзу – це не що інше , як хороший улов на примітивну наживку . А для країн пострадянського простору, які є партнерами ЄС по , так званому, східного партнерства, для Вірменії, Азербайджану, Грузії, Молдови, України і Білорусі – це міраж щасливого майбутнього з молочними ріками і кисільними берегами. Але для таких країн, як Вірменія, Грузія, Молдова і Україна цей міраж вже розсіявся і настала протверезне, важка , а для багатьох навіть трагічна реальність у вигляді економічного розвалу , соціальних потрясінь , аж до найтяжчих військових конфліктів. Одним з найважчих і затяжних є український «армагеддон».

У ЄС і США сидять абсолютно холоднокровні , жадібні і безжальні прагматики , у яких є одна заповітна мрія – отримати території з їх природними і, почасти, інтелектуальними ресурсами, для посилення своєї економічної могутності та матеріального процвітання за рахунок ресурсів вищезгаданих країн колишнього СРСР . При цьому, західні благодійники турбуються лише про особисту наживу і байдуже ставлення до людей різних національностей, які проживають у цих державах, так званого СНД.

Саме перші 4 вищезгадані країни стали жертвами жадібної політики західного світу, де суть східного партнерства полягає лише у грабунку природних та інтелектуальних ресурсів цих країн і доведення населення до жебрацького існування і, практично, тотального вимирання в результаті нав’язаних їм так званих ліберальних реформ. Як , наприклад, в Україні реформа охорони здоров’я, пенсійна реформа, реформа освіти, судова реформа і реформа правоохоронних органів, які стали причиною зростання смертності серед населення України та різкого зменшення народжуваності.

В результаті цього смертність в 2 рази перевищує народжуваність, а населення України катастрофічно зменшується . Соціальні умови все більш і більш стають не сумісними з умовами виживання всього українського народу.

Тільки Білорусь і Азербайджан, завдяки своєму мудрому і реалістичному керівництву, поки що уникло долі своїх друзів по СНД.

Дуже показово прозорливое рішення А. Лукашенко , який відмовився від кредитів МВФ , мабуть, розуміючи, що МВФ і світовий банк – це основні «щупальця» або , прямо сказати, «основні інструменти», за допомогою яких проводиться економічне , а також соціально-политическоеразрушение «піддослідних» країн. Ці процеси здійснюються за рахунок діяльності всередині цих країн різних , так званих, громадських організацій-«грантоїдів», що фінансуються спец.службами західних країн з метою морально-психологічного розтління суспільства і створення штучно інспіровані громадянських конфліктів , в результаті яких , під виглядом так званих кольорових та інших революцій до влади приходять прозахідні і проамериканські режими.

Президент Азербайджану Алієв , як істинно східний мудрий політик, теж намагається тримати західних «благодійників» на безпечній дистанції, розуміючи, до яких наслідків це може призвести «східне партнерство». Думаю, що і для Білорусі , і для Азербайджану, і для Росії , і для Казахстану , для всіх пострадянських країн більш розумно було б розвивати економічне, культурне і наукове , і ін. види соціального співробітництва , саме, в рамках колишнього СРСР. Це може врятувати їх від тієї страшної долі, яка спіткала Україну, Грузію, Молдову, Вірменію і навіть численні країни арабського світу.

Необхідно відродити рівноправне економічне і соціально-політичне співробітництво з усіма країнами-колишніми республіками Радянського Союзу , а також більш широке і глибоке співробітництво і кооперацію з країнами БРІКС .

Саме таке широке економічне, соціально-політичне співробітництво з перспективою створення нового глобального економічного союзу з створенням власної міждержавної розрахункової грошової валюти , прив’язаною до золотовалютних і товарних ресурсів цих країн, дозволить їм ефективно протистояти західному світу і захистити інтереси своїх країн і всіх народів, що проживають на території цих держав від тих кошмарів , які переживають ті країни світу, які зазнали вищезгаданим «кольоровим, рожевим, весняним» та ін. революцій-держ. переворотів.

Жити чи не жити в Україні

Жити чи не жити в Україні

Щороку в країні помирає понад півмільйона людей ! Пригнічує також факт зростання смертності серед новонароджених . І все це є наслідок соціально-економічної політики нинішньої правлячої української верхівки.

Поряд із зростанням цін на газ , опалення , холодну й гарячу воду та ін. комунальні послуги , зростають ціни на основні продукти харчування, контроль над якими був скасований нинішнім урядом.

Всю цю безрадісну картину доповнює так звана медична реформа, яка, насправді, ніщо інше, як скорочення більш , ніж удвічі витрат на надання медичної допомоги населенню України.

Згортання обсягів і якості медичних послуг, наш уряд іменує гучним словом “медична реформа”.

Перші ластівки так званої мед.реформи – це закриття десятків лікарень, мед. амбулаторій , фельдшерсько-акушерських пунктів, ліквідація цілих служб, що мають стратегічне значення для держави, а саме, ліквідація санітарно-епідеміологічної служби України, ліквідація профілактичного напряму колишньої радянської медицини, яку до загального знання визнавали найбільш економічно розвинені країни, як одну з найкращих у світі систем мед. допомоги населенню.

У розвинених країнах солідарні (державні) джерела фінансування (обов’язкове медичне страхування або централізовані податки) у загальних витратах на надання допомоги населенню, становить у середньому 6,6 % від ВВП ( валового внутрішнього продукту).

Таке фінансування охорони здоров’я дає розвиненим країнам можливість забезпечити повний спектр медичної допомоги всьому населенню.

Тільки в Німеччині , так зване добровільне медичне страхування, має близько 10 % самого заможного населення, тобто, вони платять за своє лікування своїми засобами.

Всі інші жителі Німеччини, через систему обов’язкового медичного страхування, мають виключно державне фінансування (тобто, безкоштовне надання повного спектру мед.послуг, причому , як при стаціонарному, так і при амбулаторному лікуванні).

Тільки в США, Туреччині та Мексиці гарантована державна мед.допомога не є загальною. У цих країнах гарантованої мед.допомоги не мають у США, відповідно, 16 % людей, у Туреччині – 30 %, в Мексиці – 50 %.

На сьогоднішній день українська держава в односторонньому порядку , не питаючи згоди у свого народу, грубо зневажаючи конституційні права , позбавляє все населення безкоштовною і повноцінної медичної допомоги.

Це не тільки ганьба, це геноцид українського народу. Прийде час і ці дії держ. чиновників будуть розглядатися , як грубе порушення норм основного закону України – Конституції. За що всі винні понесуть найважчі покарання.

Останнє послання до чинної влади

Останнє послання до чинної влади

На вулицях наших міст і сіл я ще не зустрів жодної людини , яку б не хвилювала братовбивча війна на сході України, яка б не скаржилася на нестерпне життя в умовах нинішньої дійсності, коли ціни на продукти харчування ростуть, як на дріжджах, ціни на комунальні послуги: газ, електроенергію, воду (як холодну, так і гарячу), опалення, вивезення сміття, витрати на задоволення звичайних, елементарних людських потреб стали розкішшю.

Питання часом стоїть ребром: або купити продукти для виживання, або заплатити комунальні послуги.

Ця проблема стає непосильним вантажем для переважної більшості наших людей. Саме тому , борги за комунальні послуги наростають, як снігова куля.

І не тільки в столиці, а по всій країні.

Мізерні пенсії, в 1647 – 1700 гривень не залишають літнім людям шансу на виживання.

Реальна купівельна спроможність українських пенсіонерів за роки після “революційних” потрясінь впали більш, ніж в 2 рази.

При цьому, держава позбавила всіх громадян України, з яких 80 % живуть за межею бідності (за даними ООН ) навіть самої елементарної, безкоштовної медичної допомоги.

По всій країні закриваються десятки лікарень, звільняється медичний персонал.

Лікарі і медсестри їдуть до Польщі та інших західних країн в надії знайти спосіб для виживання своїх сімей.

З України, за даними медичних профспілок, вже виїхало близько 100 тисяч медпрацівників – кваліфікованих лікарів і медсестер. У лікарнях вже відчувається кадровий голод .

Хвиля розбою, бандитизму, рейдерства охопила всю територію нашої країни.

Випадкові люди, які не мають достатньої освіти та досвіду роботи, найняті в поліцію, не в змозі протистояти страшній хвилі злочинності.

Розкриття злочинів менше 10%, причому з цих 10 % до суду доходить тільки 2 %.

Поліція з органу, який, згідно з Конституцією, має захищати інтереси людей, перетворилася на інструмент, за допомогою якого влада намагається протидіяти українському народу, обуреному беспрецендентними, цинічними діями наскрізь корумпованої української влади.

Служба безпеки України, замість того, щоб берегти державні інтереси країни, стала органом для придушення опозиційних політичних партій, громадських організацій, а також окремих політиків, журналістів і громадських діячів.

Дії правоохоронних органів доходять до маразму, коли українцям забороняють використовувати слова: «партія війни», «громадянська війна на сході України» та ін. висловлювання , які повсюдно чути з вуст жителів українських міст і сіл .

Такі дії влади є не що інше, як політичний терор!

Це цинічна антиукраїнська, антинародна диктатура, яка, в передчутті свого кінця опускається до відверто протизаконних, антиконституційних, а отже, злочинних дій!

Спроби залякування української громадськості з допомогою силових структур, СБУ, МВС, прокуратури та інших силових органів – це злочини, які носять не тільки ознаки зловживання владою та службовим становищем, перевищенням службових повноважень, але і , по суті, є зрада, зрада Батьківщині!

Такі злочини караються законами України і відносяться до категорії найтяжчих злочинів, за які передбачена вища міра покарання!!!

Замість порятунку потопаючої української економіки, нинішній вищий український істеблішмент по вуха загруз у корупції.

Розкрадання держави йде в практично відкритій цинічній формі і в особливо великих розмірах.

Що також є кримінальним злочином, за який передбачається найважче покарання !

Замість припинення братовбивчої війни на сході України, влада використовує цю трагедію всього українського народу з метою особистого збагачення.

Факти, що свідчать про такі злочини, регулярно з’являються в засобах масової інформації.

У них замішані не тільки вищі державні діячі України, а й їхні подільники з Верховної Ради – члени депутатського корпусу.

По всій імовірності, українська еліта розраховує на лояльність нинішньої системи правосуддя, яка створена чинним президентом за принципом особистої відданості і прихильності.

Але не треба забувати, що народ доведений нинішньою владою до такого важкого матеріального та нервово-психічного стресу, від якого не зможе захистити навіть система «корумпованого українського правосуддя»!

Безвідповідальність, бездумність і жадібність українського керівництва досягли таких розмірів, що цілком очевидно проглядається загроза прямого народного самосуду!

Я прошу всіх народних депутатів України, членів Уряду і Президента України негайно припинити розгойдування човна, в якій знаходиться весь український народ з так званої «нашої» народною владою!

Україна стоїть на порозі чергового майдану, який може бути останнім для нашої держави.

З почуттям глибокого занепокоєння, академік А. Пешко.

Стратегія стабілізації економіки

Стратегія стабілізації економіки

http://veche.kiev.ua/journal/1138/

Для реалізації будь-якої господарської стратегії потрібен збалансований підхід з урахуванням безперервного впливу на її розвиток численних соціальних, економічних, технічних, екологічних, політичних та інших чинників. Особливо вразливою до них є мікроекономіка, тому що в умовах суспільних трансформацій піддається їх руйнівній дії найбільше.

Спроби політиків управляти цими  процесами не завжди успішні. Нині у науковців визрівають думки, які уможливлюють здійснення науково обґрунтованого регулювання процесів розвитку господарських систем, що є дуже вчасним і надзвичайно актуальним. Цій темі Анатолій Пешко присвятив свою монографію, яка має прозаїчну назву: «Збалансована система показників у формуванні стратегії розвитку організацій і підприємств». Автор професійно розкриває нові, в багатьох випадках стимулюючі можливості застосування специфічної регуляторної політики у сфері реалізації стратегії розвитку підприємств на основі збалансованого підходу. Пропонує шляхи її здійснення, інформаційні засоби й системи зв’язку, які істотно допомагають  в ефективному функціонуванні господарських структур в умовах сучасної перехідної економіки.

Про актуальність теми дослідження, її наукову новизну та практичну значущість говорити не доводиться. В умовах усеохопної кризи нашого суспільства кожне нове  слово, що стосується вдосконалення господарських механізмів, системи відносин у сфері економіки, є неоціненним.

Повертаючись подумки до недалекого минулого, переглядаючи пожовклі газетні статті з цієї тематики, аналізуючи перебудовчі процеси, мимоволі доходиш висновку, автор має пророчу прозірливість та відвагу укотре наголосити на прикрій для всіх нас аксіомі – незбалансована стратегія не має перспективи впровадження. Звіряючи реалії життя з можливими перспективами подальшого розвитку суспільства, він, зважаючи на поточний економічний момент, ментальність нашого народу, пропонує  впровадити  певну систему показників і використання їх як інструмент збалансування господарських систем та вдосконалення управління на основі інформаційних програмних і телекомунікаційних засобів.  На нашу думку, його пропозиції є не лише вчасними, а й актуальними. Якщо оперативно не реагуватимемо на те, що коїться нині в економіці України, можемо не лише втратити час, а й зазнати інших, в тому числі й великих, матеріальних збитків.

Після розвалу СРСР наша держава розвивається якщо не директивними методами, то йде спотвореними ринковими шляхами.

Книга вийшла друком торік у видавництві «КВІЦ» і нині активно розповсюджується в Україні.

Загалом у монографії комплексно розповідається, як практично вибудовувати збалансовану  стратегію розвитку підприємств, організацій, економічних систем, а відтак, і суспільства загалом.

Автора книги непокоїть розв’язання згаданих проблем, зокрема, те, як торуються шляхи стабілізації виробництва у період державного становлення, що надзвичайно актуально в сьогоднішніх умовах. Труднощі, а то й неспроможність їх розв’язання традиційними для цивілізованих держав методами, пояснюються непідготовленістю кадрів до роботи в нових умовах господарювання. У результаті відбуваються загострення політичної боротьби й гальмування відтворення в політичній думці проблем удосконалення економічних механізмів, прогнозування розвитку систем на перспективу. У праці виокремлено питання режимів та етапів розвитку збалансованих економічних господарських систем, діалектику індивідуальної і публічної зацікавленості як основи організації ефективного виробництва, розвитку й удосконалення матеріальних та суспільних систем, взаємозв’язку стратегії розвитку й бюджету. Зазначено можливі перешкоди й бар’єри на шляху її реалізації, запропоновано використання інформаційних технологій та ін.

За всього позитиву формування збалансованої системи показників стратегії розвитку підприємств та організацій, на наше переконання, пропозиції можуть бути ефективними лише на  перехідний період. У ринкових умовах себе виправдовують гнучкіші ринкові механізми.

Ґрунтуючись на наведеній інформації, кожен, хто зацікавлений у стабільній економіці, суспільному благополуччі, може сформувати підходи до розв’язання всіх економічних, соціальних, технічних та інших проблем на своїй території. Вважаємо за можливе  визначити основні напрями забезпечення реалізації стратегії розвитку підприємств та організацій, зокрема на основі пропонованої системи  показників.

Загалом  у 8 розділах та 36 підрозділах книги можна знайти окремі пояснення причин виникнення у період перебудови тотальних економічної та політичної криз. Аналізуючи перебудовчі процеси автор розкриває свій погляд на інші питання, які  є актуальними у період глобалізації суспільства  та  становлення незалежної України.

Упевнені, якби нинішні керівники підприємств та організацій були знайомі з працею А. Пешка, то, власне, знали б природу виникнення багатьох економічних, соціальних проблем, досліджуючи які, автор посилається на багатьох відомих учених у цій сфері. У наведеному переліку не залишається поза увагою й  інструментарій формування стратегії розвитку. Його пізнання дало б змогу уникнути багатьох помилок і прорахунків та запобігти їм.

Автор констатує, що в суспільстві є передумови стабілізації  економіки. Такі судження не є надто ідеалізованими, бо в багатьох випадках непрозорі суспільні відносини не додають оптимізму, що підтверджує правильність вибору автором наукового напряму дослідження.

Видання отримало благословення й схвалення багатьох учених, академіків НАН України, керівників регіональних академічних формувань, які виступили в ролі редакторів та рецензентів цього унікального твору. Монографія розрахована на наукових співробітників,  викладачів, студентів та всіх інтелектуальних людей держави, а насамперед буде корисною для керівників підприємств та організацій, партій, громадських об’єднань, усіх, хто думає не лише, за українським звичаєм, про свою хату, яка, як правило, завжди скраю, а й про загальні управлінські  категорії, в т.ч. розробку стратегії збалансованого розвитку економічних систем.

На наше переконання, книжка з огляду на наведену в ній інформацію також може стати в нагоді політико-економічним клубам для проведення дискусій, політологам, суспільствознавцям. Крім цього, вважаємо, буде цікавою і для широкого загалу читачів, особливо тих, хто хоче відкрити так звану власну справу чи ефективно господарювати й розвиватися.

——–
Уточнення

У номері 13–14  журналу «Віче» за 2008 рік на сторінках 43–46 опубліковано статтю «Профспілки та політичні партії: способи взаємодії в сучасній політичній системі». Її автор – кандидат історичних наук, доцент, завідувач кафедри політології Дніпропетровського національного університету Олег Тупиця.

Автори: Богдан Андрушків, Наталя Кирич

Узаконена корупція В АГРАРНОМУ СЕКТОРІ УКРАЇНИ

Узаконена корупція В АГРАРНОМУ СЕКТОРІ УКРАЇНИ

Уряд і Президент України, спільно з парламентом, позбавивши агровиробників пільгового оподаткування, крадуть щорічно у фермерів України, приблизно 6 млрд. 250 млн. доларів США. У гривневому еквіваленті це приблизно дорівнює 160 млрд. грн. Це той основний ресурс, завдяки якому виживає нинішня, непрофесійна, яка не вміє заробляти, клептократична українська влада.
Найцинічніше це те, що Прем’єр-міністр В. Гройсман знаючи, що вони щороку оббирають аграріїв у межах 160 млрд.грн., натомість пафосно обіцяє прямі дотації селу, то 3, то 6 млрд.грн. Вдумайтеся, який цинізм: крадуть 160 млрд.грн., а дотацій видають аграріям у розмірі 3-6 млрд.грн. рік. І при цьому необхідно звернути увагу, що дотації йдуть друзям Президента і Прем’єр-міністра. Минулого року майже 2 млрд. грн було дано прямих дотацій Миронівському хлібопродукту, власником якого є друг Президента Ю. Косюк, близько 1 млрд.грн. Компанії «Авангард» О. Бахматюка, а всі інші – реальні фермери, залишилися з одними поборами. Ось це і є мегакорупція в аграрному секторі.
Повний непрофесіоналізм Президента і уряду призводить до того, що багато простих власників землі, з метою відходу від сплати податків, роблять видимість, що беруть землю для особистого користування. А насправді неофіційно віддають в оренду дрібним і середнім фермерам. При цьому, держава недоотримує прибутковий податок з орендної плати на землю, не отримує фіксованого сільгоспподатку з цієї землі і, відповідно, не отримує ні податку на додану вартість, ні прибуткового податку, податку за дивідендами з тих фермерів, які неофіційно обробляють такі землі, а площі земель, які перебувають у такий тіньовий формі обробки, в деяких областях досягають 20-30 %. А це вже корупція з боку простих людей і фермерів. Особливо слід звернути увагу, що, коли сільськогосподарську землю як-би обробляють власники самостійно, а на ділі здають в оренду «по-чорному», наноситься збиток не тільки бюджету держави, але й самій українській землі, т. к. поділ великих полів на дрібні шматочки, належать таким фермерам, призводить до перетворення великотоварного виробництва у дрібнотоварне, що ускладнює обробку землі і підвищує собівартість і витратність самого сільгоспвиробництва. Крім того, власники землі, використовуючи землю «в чорну», порушують її сівозміну, не використовують передові технології, які покращують, а не погіршують кадастрові властивості ґрунту, що в кінцевому рахунку призводить до втрати якості ґрунтів та їх родючості.
Землі, які перебувають у державній власності, а також землі з категорії невитребуваних паїв; землі, призначені для під’їзних шляхів до кожного виділеного паю, використовуються Райдержадминистрациями, як засіб для особистої наживи, т. к. договору на їх оренду переукладаються щорічно і, відповідно, від голови району залежить кому він дасть в оренду ці землі (природно тому, хто більше заплатить йому неофіційною «допомоги»). Знову ж таки, ставка орендної плати може варіювати від 3 до 12 % від кадастрової вартості землі на розсуд глави Райдержадминистрации. Це, так звана, дрібна, але всюдисуща корупція в аграрному секторі.
Дані факти корупції та непрофесіоналізму уряду у сфері податкового, земельного, фінансово-економічного регулювання призведуть до розвалу аграрної галузі!

Так що, якщо уряд негайно не усуне всі перераховані вище і багато інші факти корупції, непрофесіоналізму і обману по відношенню до агровиробникам, то мрії про Україну, як світової аграрної супердержаві залишаться, як жалюгідні спогади про минуле агропромисловому підйомі в Україні, що спостерігалися до приходу до влади нинішніх аферистів, казнокрадів і дилетантів!

Академік і Віце-президент Академії

Економічних наук України А. Пешко

Медична “реформа” імені парамедика У. Супрун

Медична “реформа” імені парамедика У. Супрун

Прийнята Верховною Радою України медична реформа, під явним тиском Прем’єр-міністра Ст. Гройсмана, його міністра охорони здоров’я У. Супрун і підписана президентом України, є, без перебільшення, системою тотального знищення українського народу, яку можна сміливо поставити в один ряд з голодомором 1932-33 р. р. Цей, так званий, «медикомор» 2018 року передбачає три основні завдання:

Зняти з держави зобов’язання по наданню безкоштовної і кваліфікованої медичної допомоги всім громадянам України, що грубо порушує Конституцію України і перекладає витрати на захист життя і здоров’я людей на плечі безпосередньо зубожілого населення нашої країни. Тим самим, наші податки, які ми платимо в бюджет держави, використовуються державними чиновниками вищого і середнього рангу в своїх особистих корупційних схемах. Для цієї мети, згідно з медичної «реформу», створюється непередбачуваний Конституцією орган, якийсь громадська рада по медицині, який на власний розсуд, без будь-якого стороннього контролю і кваліфікованого управління, буде розподіляти весь медичний бюджету за своїм «великодержавного» розсуд, що, апріорі, підтверджує корупційну сутність цього непідконтрольного ні медичної громадськості, ні співробітникам міністерства охорони здоров’я органу щодо відмивання державних витрат на охорону здоров’я України.

Навантаження, яка передбачена на одного, так званого, сімейного лікаря в кількості 2 тис. чол. в рік, апріорі, показує, що сімейний лікар зможе приділити кожному зі своїх 2 тис. пацієнтів не більш півгодини часу протягом усього року. Навіть самий обдовбаний «майдаун», сподіваюся, розуміє, що якщо у лікаря фізично є тільки 30 хв. часу для огляду, обстеження, постановки діагнозу і проведення лікування вищезгаданому середньостатистичному пацієнту, плюс оформлення паперової, або навіть електронної документації ні про яку ефективної і реальної допомоги, а тим більше ні про яке лікування пацієнта від будь-якого захворювання говорити не доводиться. Таким чином, спочатку всім зрозуміло, що придумана Супрун навантаження сімейного лікаря є утопічною, якщо не сказати точніше – ідіотичною. Бо півгодини недостатньо не тільки для всіх перерахованих вище дій, які необхідно виконати лікаря, але цього часу недостатньо навіть для оформлення документації та збору анамнезу, а не говорячи вже про обстеження, постановку діагнозу і лікуванні хворого. Гасла про сімейного лікаря-це такий самий фейк, як гасла про європейський рівень життя, який за обіцянками наших нинішніх державних діячів вже мав би наступити в Україні. Але ми бачимо, що знаходимося від Європи ще далі, ніж були в 2013 році до досконалого в країні держ. перевороту!

Фінансування системи охорони здоров’я за принципом Супрун, неминуче призведе до ліквідації практично всієї системи академічних медичних установ (ми бачимо, що сьогодні інститути в системі Академії мед. наук України працюють по 2 дні на тиждень, як наприклад, Інститут нефрології; або ж взагалі зупиняють свою роботу, як наприклад, Інститут кардіохірургії ім. Н.М. Амосова). У такій же трагічній ситуації всі міські та районні в М. Києві та в інших областях України лікувальні установи. На сьогоднішній день, майже всі лікарні або взагалі не отримують, або отримають 10%, максимум 15 % фінансових коштів, необхідних для свого функціонування і надання невідкладної і спеціалізованої, і тим більше, високоспеціалізованої медичної допомоги. Тобто, мед. реформа має ще одну мету, офіційно завуальовану-це Розвал всієї багатоступінчастої і налагодженої медичної допомоги населенню.

Особливу увагу необхідно звернути на розцінки на медичні послуги, які багаторазово (у 5, 10, а іноді 20 разів) перевищують реальні доходи не тільки найбідніших верств населення, але і, так званого, середнього класу. Це означає, що 85 % населення України для отримання необхідної медичної допомоги доведеться продати все своє майно і немає впевненості, що це врятує того нещасного пацієнта, який буде змушений звернутися в лікувальний заклад, що працює за системою парамедика У. Супрун. Значить, 85 % українців стануть жертвами українсько-американського “медікомора” 2018 року!

З глибоким жалем про те, що відбувається в системі охорони здоров’я України, академік та Віце-президент Академії економічних наук України, кандидат

медичних наук А. В. Пешко