Медична “реформа” імені парамедика У. Супрун

Медична “реформа” імені парамедика У. Супрун

Прийнята Верховною Радою України медична реформа, під явним тиском Прем’єр-міністра Ст. Гройсмана, його міністра охорони здоров’я У. Супрун і підписана президентом України, є, без перебільшення, системою тотального знищення українського народу, яку можна сміливо поставити в один ряд з голодомором 1932-33 р. р. Цей, так званий, «медикомор» 2018 року передбачає три основні завдання:

Зняти з держави зобов’язання по наданню безкоштовної і кваліфікованої медичної допомоги всім громадянам України, що грубо порушує Конституцію України і перекладає витрати на захист життя і здоров’я людей на плечі безпосередньо зубожілого населення нашої країни. Тим самим, наші податки, які ми платимо в бюджет держави, використовуються державними чиновниками вищого і середнього рангу в своїх особистих корупційних схемах. Для цієї мети, згідно з медичної «реформу», створюється непередбачуваний Конституцією орган, якийсь громадська рада по медицині, який на власний розсуд, без будь-якого стороннього контролю і кваліфікованого управління, буде розподіляти весь медичний бюджету за своїм «великодержавного» розсуд, що, апріорі, підтверджує корупційну сутність цього непідконтрольного ні медичної громадськості, ні співробітникам міністерства охорони здоров’я органу щодо відмивання державних витрат на охорону здоров’я України.

Навантаження, яка передбачена на одного, так званого, сімейного лікаря в кількості 2 тис. чол. в рік, апріорі, показує, що сімейний лікар зможе приділити кожному зі своїх 2 тис. пацієнтів не більш півгодини часу протягом усього року. Навіть самий обдовбаний «майдаун», сподіваюся, розуміє, що якщо у лікаря фізично є тільки 30 хв. часу для огляду, обстеження, постановки діагнозу і проведення лікування вищезгаданому середньостатистичному пацієнту, плюс оформлення паперової, або навіть електронної документації ні про яку ефективної і реальної допомоги, а тим більше ні про яке лікування пацієнта від будь-якого захворювання говорити не доводиться. Таким чином, спочатку всім зрозуміло, що придумана Супрун навантаження сімейного лікаря є утопічною, якщо не сказати точніше – ідіотичною. Бо півгодини недостатньо не тільки для всіх перерахованих вище дій, які необхідно виконати лікаря, але цього часу недостатньо навіть для оформлення документації та збору анамнезу, а не говорячи вже про обстеження, постановку діагнозу і лікуванні хворого. Гасла про сімейного лікаря-це такий самий фейк, як гасла про європейський рівень життя, який за обіцянками наших нинішніх державних діячів вже мав би наступити в Україні. Але ми бачимо, що знаходимося від Європи ще далі, ніж були в 2013 році до досконалого в країні держ. перевороту!

Фінансування системи охорони здоров’я за принципом Супрун, неминуче призведе до ліквідації практично всієї системи академічних медичних установ (ми бачимо, що сьогодні інститути в системі Академії мед. наук України працюють по 2 дні на тиждень, як наприклад, Інститут нефрології; або ж взагалі зупиняють свою роботу, як наприклад, Інститут кардіохірургії ім. Н.М. Амосова). У такій же трагічній ситуації всі міські та районні в М. Києві та в інших областях України лікувальні установи. На сьогоднішній день, майже всі лікарні або взагалі не отримують, або отримають 10%, максимум 15 % фінансових коштів, необхідних для свого функціонування і надання невідкладної і спеціалізованої, і тим більше, високоспеціалізованої медичної допомоги. Тобто, мед. реформа має ще одну мету, офіційно завуальовану-це Розвал всієї багатоступінчастої і налагодженої медичної допомоги населенню.

Особливу увагу необхідно звернути на розцінки на медичні послуги, які багаторазово (у 5, 10, а іноді 20 разів) перевищують реальні доходи не тільки найбідніших верств населення, але і, так званого, середнього класу. Це означає, що 85 % населення України для отримання необхідної медичної допомоги доведеться продати все своє майно і немає впевненості, що це врятує того нещасного пацієнта, який буде змушений звернутися в лікувальний заклад, що працює за системою парамедика У. Супрун. Значить, 85 % українців стануть жертвами українсько-американського “медікомора” 2018 року!

З глибоким жалем про те, що відбувається в системі охорони здоров’я України, академік та Віце-президент Академії економічних наук України, кандидат

медичних наук А. В. Пешко

Як “переймаються” про українських пенсіонерів

Як “переймаються” про українських пенсіонерів

Запропонована Прем’єр-міністром Гройсманом пенсійна реформа, анонсована, як реформа підвищення пенсій. Однак на ділі, підготовлений законопроект рясніє «новаціями», кожна з яких, як правило, несумісні одна з одною ні теоретично, ні практично!

  1. Підвищення пенсій на 30%, насправді не відповідає вимогам Конституції України, яка була ще в 2014 році порушена революціонерами «гідности». Тобто, чинна Конституція України передбачала щорічний перегляд розміру пенсій до 18 березня кожного наступного року в розмірі не менше 50% від мінімальної зарплати за попередній рік, а також перегляд пенсій при наявності інфляції, що, як раз, і не робилося нашими « революціонерами »ні в 2014, ні в 2015, ні в 2016 роках. За цей час долар підвищився, як мінімум в три і більше разів! Таким чином, борг держави перед пенсіонерами реально набагато більше, ніж 140 млрд. Гривень. А 30-відсоткове підвищення пенсій не компенсує навіть десятої частини тих втрат, які понесли пенсіонери в результаті галопуючої інфляції (популізм і обман нинішнього уряду в черговий раз продемонстровано українського народу).
  2. Різні словесні формулювання при визначенні загального трудового стажу пенсіонерів не дозволяють багатьом людям, які досягли 60-річного віку отримати повноцінну пенсію, а не так звану соціальну пенсію. Використання формулювань типу «задекларовано трудового стажу», а також поступове підвищення загального трудового стажу з 15 до 35 років призведе до того, що, як мінімум 60-70% населення не доживе до своєї пенсії (адже уряду добре відомо, що до 60-річного віку не доживає 40% чоловіків і понад 20% жінок)! Висока смертність населення – прямий наслідок низького рівня життя: 80% населення живе за межею бідності, при цьому, за різними даними близько 10% населення реально голодує. Якість і дорожнеча медичного обслуговування плюс хронічний соціальний стрес, пов’язаний з громадянською війною, напливом переселенців, позбавлених елементарних засобів до існування, всевозрастающий розбій і бандитизм на вулицях міст і сіл України – це неповний перелік тих факторів, які зменшують тривалість життя нашого народу.
  3. Катастрофічне старіння в процентному відношенні суспільства, що якщо раніше на одного пенсіонера припадало два працюючих, то сьогодні на кожного пенсіонера – 1 працюючий. А через рік-два на одного працюючого припадатиме два пенсіонери, тим більше, що в зв’язку з війною в Україні і важким матеріальним станом 80% українських сімей, країну залишають молоді працездатні люди, які могли б бути основою для відродження української економіки та, які могли б збільшити народжуваність українців і зупинити катастрофічну диспропорцію між смертністю і народжуваністю в Україні (смертність в два і більше разів перевищує народжуваність).
  4. У так званій «пенсійну реформу», як і раніше не враховані помилки, пов’язані з розміром пенсій для людей, чия заробітна плата перевищує 40 тис. Грн на місяць, тобто, єдиний соціальний внесок стягується з заробітних плат, розмір яких не перевищує 40 тис. грн на місяць. Ті ж чиновники, наприклад, судді, прокурори, працівники деяких правоохоронних органів, чиї зарплати дорівнюють 100-200-300 тис. Грн на місяць, платять податки тільки з суми в 40 тис. Грн, а пенсія їм буде призначена в розмірі 90% від посадового окладу. Наприклад, якщо чиновник отримував 100 тис .грн. в місяць йому буде нарахована пенсія 90 тис.грн на місяць. З огляду на те, що в Україні зберігається, так називаемаясолідарная форма виплати пенсій це означає, що податки він буде платити протягом своєї трудової діяльності не з 100 тис.грн, а тільки з 40 тис.грн, а нараховані йому понад 50 тис.грн будуть вилучатися із загального котла за рахунок основної маси інших працюючих людей. Про яку соціальну справедливість йдеться?
  5. Декларування різними урядами з 2000 року наміри ввести, так звану, персоніфіковану накопичувальну пенсію, на сьогоднішній день теж нереально по ряду причин: по-перше, постійна інфляція буде з’їдати накопичені гроші, по-друге, багато людей, хто з 90-х і по нинішній рік втрачають роботу в результаті зупинки і розпаду як державних, так і приватних підприємств в результаті хронічної економічної кризи, вони невинні в тому, що їх часто висококваліфіковані руки виявляються нікому не потрібними, а самих їх ибрасивают на вулицю і вони змушені заробляти на життя на ринках, в різних приватних і державних підприємствах в якості временнихразнорабочіх, продавців і т.п., без наявності постійного місця роботи і без відповідних записів у трудових книжках. В результаті цього, у багатьох реально борються за виживання і постійно працюючих людей, які досягли пенсійного віку, як би не вистачає офіційного, задекларованого трудового стажу. Як наслідок, вони отримають крихітну соціальну пенсію замість повноцінної, заслуженої своєю працею!
  6. «Пенсійна реформа», написана урядом Гройсмана під диктовку Міжнародного валютного фонду, ставить своєю метою не поліпшення соціального рівня життя пенсіонерів, а зменшення їх чисельності через штучне стимулювання смертності населення за рахунок зубожіння, неповноцінного харчування, відсутності елементарної медичної допомоги, стан хронічного стресу, як наслідок важкої соціально-економічної і політичної ситуації всередині України.
  7. У так званій, пенсійну реформу ні слова не сказано про те, що насправді, рішення всіх проблем пенсіонерів, в т.ч., величезного дефіциту пенсійного фонду (140 млрд.грн), має проводитися абсолютно іншими засобами і методами. Насправді, рішення даної проблеми лежить тільки в площині підйому розваленої української економіки, розваленої системи медичної допомоги, розваленої системи правоохоронних органів, розваленої судової системи і багатьох інших кризових процесів, які виникли в країні після приходу до влади аферистів і дилетантів на хвилі, так званої, «революції гідности».

Тільки прихід до влади шляхом загальних демократичних виборів нового парламенту, Уряду та Президента, які будуть відрізнятися високою освіченістю, чесністю, працьовитістю і професіоналізмом може дозволити змінити економічну і соціальну політику в країні, в т.ч., вирішити проблему українських пенсіонерів. Іншого шляху немає!

 

Громадський діяч, академік
і Віце-президент Академії економічних наук України

А.В. Пешко

Яка земельна реформа потрібна Україні?

Яка земельна реформа потрібна Україні?

Так звана земельна реформа, тобто вільний продаж земель сільгосппризначення, згубна як для держави Україна, так і для її народу. Під яким би “соусом” від нас би не вимагали вільну & nbsp; продаж землі, справжня мета цієї афери – отоварити свої інфлірующіе, нічим не підкріплені долари, світовими масонськими організаціями. Адже придбання такого реального активу, як українські чорноземи, стратегічно важливо для отримання в майбутньому глобального панування цих трильйонери в питанні продовольчої завісімостівсего світу від них. Насправді, українським фермерам дійсно потрібна реформа за наступними напрямками:

  1. Найбільш важким ударом по агровиробникам є введення податку на додану вартість на вироблену ними продукцію, тому, повернення пільгової системи оподаткування агровиробникам (повернення ПДВ) є ключовою умовою для зростання агропромислового виробництва в Україні.
  2. Зниження ставки фіксованого сільгоспподатку.
  3. Припинити фіскальний тиск на фермерів через підвищення оціночної вартості землі і, відповідно, зростання орендної плати, кінцевою метою якого є збільшення абсолютних надходжень у вигляді зростаючого податку на доходи фізичних осіб зі зростаючою орендної плати.
  4. Припинити необґрунтоване підвищення заробітних плат в агросекторі не пов’язане з ростом виробництва і на тлі падіння прибутковості цих & nbsp; підприємств. Коли уряд намагається через податки на заробітну плату (які сьогодні становлять майже 52% від самої заробітної плати) збільшити надходження до держбюджету, при цьому посилюючи податковий тиск на виробників агропродукції.
  5. Припинити політизацію в усіх економіческіхвопросах, в т.ч. повернути аграріям ринки збуту в Росії і інших країнах СНД через що агровиробники втрачають близько 40% своїх традиційних ринків збуту (з чим пов’язані відповідні значні фінансово-економічні втрати, що обчислюються мільярдами доларів).
  6. Скасувати стягування НДСа при імпорті в Україну нових зразків сільгосптехніки, передових сортів і гібридів сільськогосподарських культур і племінного тваринництва (як ВРХ, так і свиней, птиці, кролів), насредства захисту рослин (гербіциди, фунгіциди, інсектициди).
  7. Здешевити мінеральні добрива за рахунок відродження української хімічної індустрії, а також скасувати акцизи на російські добрива до тих пір, поки українські виробники мінеральних добрив не піднімуть свій обсяг & nbsp; виробництва до максимального, щоб ціна на внутрішньому ринку була економічно прийнятна для аграріїв (тобто, внесення мінеральних добрив давало б відчутний, науково обгрунтований ефект).
  8. Знизити ціну на газ і електроенергію не тільки для населення, але і для підприємств-сільгоспвиробників до економічно обґрунтованого рівня.
  9. Створити сприятливі умови для тваринницької галузі, шляхом введення акцизів на імпорт іноземної тваринницької продукції до такого рівня, при якому українське тваринницьке виробництво стане рентабельним, з рентабельністю не менше 50-60%. Це дозволить наповнити наші магазини українським м’ясом, молочними продуктами, яйцями і т.д.
  10. Фінансово-банківська підтримка агровиробників повинна забезпечити, як мінімум, стабільність національної валюти і дешеві (2-3% річних), довгострокові (10-15 років) кредити для тваринницької & nbsp; галузі, відновлення і розвиток системи зрошуваного землеробства.
  11. Ціни на продукцію, що експортується з України, сільгосппродукцію повинні регулюватися урядом через державні експортні компанії, таким чином, щоб іноземні експортери не обкрадали українських агровиробників, використовуючи систему монопольної змови при заниженні закупівельних цін на вітчизняну агропродукцію. Це призводить до несправедливого збагачення експортерів & nbsp; через отримання ними надприбутків і погіршення економічного становища агровиробників, які отримують мінімальний прибуток при продажі своєї продукції за заниженими цінами в результаті змови іноземних експортерів.
  12. Ліквідація корупції на всіх етапах експорно-імпортних операцій з сільгосппродукцією та товарами для агровиробництва в Україні.

Громадський діяч, академік
і Віце-президент Академії економічних наук України

А.В. Пешко

Яка система охорони здоров’я відповідає інтересам народу України?

Яка система охорони здоров’я відповідає інтересам народу України?

Реальна суть декларованої урядом медичної реформи – перекласти фінансові витрати на утримання охорони здоров’я з державного бюджету на плечі пересічного українця. Цей процес відображає просто нездатність чинного уряду і Президента наповнювати державний бюджет за рахунок зростання економіки. Тому, їх єдиним методом виживання є принцип “відбирати і ділити” або просити в борг!

Насправді, система охорони здоров’я в Україні найбільш адекватна для нашої країни. Тим більше, з огляду на загальне зубожіння населення. Сама медицина вимагає реформи тільки в частині:

1. Покращення системи медичної освіти (повна ліквідація корупції та підвищення якості викладання)

2. Покращення матеріально-технічної бази для діагностики та лікування хворих не тільки в центральних високоспеціалізованих медичних установах столиці, а й поліпшення лабораторного та інструментального діагностичного та лікувального медичного обладнання у всіх обласних, районних, а також дільничних лікарнях і навіть сільських амбулаторіях. Це можливо тільки при нормальному фінансуванні сфери охорони здоров’я. Обсяг & nbsp; фінансування охорони здоров’я в розвинених країнах становить 6-8% від ВВП. Але для України, з її убогим держбюджетом, обсяг фінансування охорони здоров’я має бути на рівні не менше 10-12%.

Громадський діяч, академік
і Віце-президент Академії економічних наук України

А.В. Пешко

Відкрите звернення громадянина України Пешка А.В.

Відкрите звернення громадянина України Пешка А.В.

Відкрите звернення громадянина України, громадського діяча,
академіка та віце-президента Академії
економічних наук України
Пешка Анатолія Володимировича до Прем’єр-міністра України
Гройсмана Володимира Борисовича, міністра фінансів України
Данилюка Олександра Олександровича,
голови Державної прикордонної служби України
Назаренка Віктора Олександровича,
в.о. голови Державної фіскальної служби України
Продана Мирослава Васильовича

Щодо порушення прав людини на адміністративному кордоні з територією окупованої Автономної Республіки Крим

Прибувши на КПП «Каланчак» з території Криму о 9:30 годині ранку 25 травня 2017 року, я був змушений стояти у черзі біля КПП «Каланчак» аж до 18-ої години вечора. У цій черзі біля українського кордону стояли також ще близько 400 автомобілів. В цих автомобілях перебували люди як похилого віку, так і ті, яким вже було за 70 – 80 років. Також вавтомобілях було дуже багато неповнолітніх підлітків та немовлят, навіть були діти хворі на ДЦП. Загалом людей було близько 1200 осіб. Переконаний, що подібна ситуація є не лише грубим порушенням прав людини, а це – надлюдська наруга над громадянами України!

Хочу звернути увагу керівників української митниці, керівників прикордонної служби України, Міністра фінансів України, який керує роботою Державної митної служби України, інших Міністрів, Прем’єр-міністра України, Президента України, усіх депутатів Верховної ради України, що, згідно зі ст. 3 Конституції України, утвердження та забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави, а, отже, держава не має права обмежувати права і свободи громадян, а саме: право на вільний розвиток своєї особистості (ст. 23 Конституції України), невід’ємне право на життя (ст. 27 Конституції України), право на повагу до гідності (ст. 28 Конституції України), право на свободу та особисту недоторканність (ст. 29 Конституції України), право на недоторканність житла (ст. 30 Конституції України), право на таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції (ст. 31 Конституції України), право на невтручання в його особисте і сімейне життя (ст. 32 Конституції України), право на свободу пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України (ст. 33 Конституції України), право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань (ст. 34 Конституції України), право на свободу світогляду і віросповідання (ст. 35 Конституції України)!

Враховуючи усе вищевикладене, хочу попередити працівників митної та прикордонної служб України, а також профільних міністерств, Міністра фінансів України, Міністра оборони України, голову Служби безпеки України, що вони теж є громадянами України, які також проживають на території України і які так само повинні виконувати усі вимоги Конституції України (Основного закону нашої держави)!

Будь-які підзаконні акти, рішення Верховної ради України, інструкції міністерств та відомств України, які суперечать основним положенням Конституції України та порушують права та свободи громадян України, є протизаконними і не мають виконуватись жодним з громадян України. А у разі, якщо будь-хто, не зважаючи на вимоги Конституції України, спираючись на підзаконні акти міністерств та відомств, буде перешкоджати громадянам України у забезпеченні їхніх прав і свобод – або державні службовці, або будь-хто, хто порушує Основний закон України, будуть притягнуті до адміністративної або кримінальної відповідальності, в залежності від тяжкостізлочину, пов’язаного з порушенням Конституції України.

Вважаю, що інцидент, який стався у моїй присутності на КПП «Каланчак» 25 травня 2017 року, про який я вище Вам повідомив, є грубим порушенням статей 27, 28, 29, 33, 34 Конституції України!

На підставі вищевикладеноговимагаю, як платник податків, як громадянин України, як людина, права якої були порушені штучним створенням черги на кордоні та профнепридатністю прикордонників і митників, притягнути до відповідальності керівництво та працівників Херсонської обласної митної та прикордонної служб, а саме – заступників голови Херсонської обласної прикордонної служби (оскільки голова на той час був відсторонений від виконання відповідних обов’язків).

Моє неодноразове прохання допомогти громадянам України у переміщенні через прикордонний та митний пост на КПП «Каланчак» заступники голови обласної митної служби цинічно проігнорували, а також проігнорували звернення усіх громадян, що були поруч зі мною, а це, нагадаю, були сотні громадян України. Люди були страшенно обурені і роздратовані поведінкою державних службовців України та вищим керівництвом України взагалі, і вимагали негайного приїзду керівництва Державної митної служби України, Міністра фінансів України для того, щоб вони на власні очі побачили, в яких саме умовах утримують громадян України на КПП «Каланчак» Херсонської області, де немає ані питної води, ані навіть примітивних умов для особистої гігієни і справляння природних потреб. Люди просили, щоб те приміщення, яке у них називається «туалетом», відвідали або голова прикордонної служби, або голова митної служби, або вище керівництво України, щоб вони побачили на власті очі ставлення української держави до українців!

Ми, українці, вимагаємо, щоб служби держави, тобто все керівництво прикордонних та митних служб, відповіли нам – українцям: хто дозволив їм так ставитись до свого народу, який утримує їх же за рахунок своїх податків?!

Ви, керівники України, повинні розуміти, що не народ є Вашими слугами чи-то рабами, а Ви є слугами народу, і ми Вас утримуємо за рахунок тих податків, які останнім часом здираються з народу разом зі шкірою!

Зі слів прикордонників стало відомо, що дев’ятигодинна черга була спричинена буцімто відсутністю Інтернету, внаслідок чого база даних «зависла». Також зі слів останніх стала відома інформація, що на КПП Херсонської області, а саме КПП «Чаплинка» та КПП «Каланчак», з Інтернетом систематично виникають проблеми, адже там вони користуються послугами приватних Інтернет-провайдерів. Постає запитання: чому така структура, як прикордонна служба, користується послугами приватних неперевірених Інтернет-провайдерів?

Хочу ще раз звернути особливу увагу на відсутність елементарних умов перебування на кордоні для нормального функціонування прикордонного контролю та створення належних умов для тих, хто його проходить. А немає там найелементарнішого, навіть належного освітлення території навколо КПП, не кажучи вже про санітарні стандарти, куди має входить як мінімум туалет (на даному КПП він такий, що підійти до нього близько неможливо), стіл для огляду речей (речі для огляду викладаються на асфальт або пісок), навіс для того, щоб сховатись від дощу та сонця (його взагалі немає для тих, хто перетинає кордон на автотранспорті).

За моїми спостереженнями, черга також була спричинена повільною роботою інспекторів прикордонного та митного контролю. Більшість з них працює одним пальцем, користуючись клавіатурою комп’ютера при введенні даних до бази. Чому на кордоні працюють такі професійно непридатні працівники?

В вищенаведених діяннях керівництва та працівників прикордонної служби вбачається службова недбалість (ст. 367 Кримінального кодексу України) та зловживання владою (ст. 364 Кримінального кодексу України), перевищення службових повноважень (ст. 365 Кримінального кодексу України). Вбачається також невиконання або неналежне виконання службовою особою своїх службових обов’язків через несумлінне ставлення до них, або прихований власний інтерес (корупція), що завдає істотної шкоди гарантованим законом правам, свободам та інтересам українських громадян, інтересам юридичних осіб, державним чи громадським діячам.

Також звертаю Вашу увагу на те, що у вищевикладених діях керівництва та працівників прикордонної служби вбачається умисне невиконання військовою службовою особою дій, які вона за своїми службовими обов’язками повинна була виконати, і це заподіяло істотної шкоди (ст. 426 Кримінального кодексу України).

Вимагаю, як громадян України, громадський діяч та просто людина, притягнути працівників і керівництво Державної прикордонної та митної служби України до адміністративної та кримінальної відповідальності.

Вимагаю зобов’язати Міністра фінансів, голів прикордонної та митної служби України організувати пункти перетину адміністративного кордону України з Кримом, які відповідатимуть європейським стандартам і гідному рівню як за облаштуванням, так і за якістю роботи прикордонників та митників України.

У разі не реагування або неналежного реагування на дану скаргу я буду змушений, як громадський діяч, звертатися не лише до суду України, а і до Європейського суду з прав людини з приводу захисту прав і свобод громадян України.

Якщо ми хочемо у Європу, то, передовсім, потрібно робити Європу на території власної держави!

13 червня 2017 року 

За дорученням і на прохання сотень громадян України,

які разом зі мною проходити ці «кола пекла» на КПП «Каланчак»

25 травня 2017 року

Общественный деятель, академик и Вице-президент Академии экономических наук Украины

А.В. Пешко

Як відновити благополучне життя українського народу?

Як відновити благополучне життя українського народу?

Відновлення благополучного життя українського народу безпосередньо залежить від відродження української економіки. Для того, щоб відродити нашу країну, на першому етапі необхідно провести ряд політичних реформ (вибори проводити на пропорційній основі з відкритими партійними списками: при цьому кандидатами в народні депутати можна реєструвати тільки людей не мали судимостей, крім засуджених за політичними переконаннями, в якому віці менше 40 років з одним і більш вищими освітами, тільки інтернаціоналістів за переконаннями; з досвідом ефективної роботи на керівних посадах на підприємствах державної та приватної власності на протязі не енее 10 останніх років). Необхідно переобрати Верховну Раду і Президента.

На другомуетапі Вже нове, сподіваюся, чесне, кваліфіковане та відповідальне керівництво Опис країни повинною буде Забезпечити проведення ряду Перетворення в економіці країни: По-перше, у фінансовій и банківській сфере України.
– Необхідно жорстко зафіксувати курс національної валюти.
– Збільшити частку державних банків на фінансовому ринку до 50% і за рахунок чесного, кваліфікованого і авторитетного керівництва країни і Національного банку, створити у людей довіру і впевненість у безпеці вкладень їх коштів в державні банки, які повинні забезпечити 100% збереження як самих вкладів, так і купівельну спроможність їхніх грошей, а також достатню процентну прибутковість по депозитах.
– Можна ввести нові види депонування коштів у вигляді покупки умовних дорогоцінних металів, які дозволяють зафіксувати ціну вашого умовного, наприклад, золота на рівні його ринкової вартості, і при поверненні вкладів отримати гроші пропорційно ринкової вартості дорогоцінного металу на момент повернення депозиту, плюс отримання гарантованих відсотків, які не повинні обкладатися ніякими податками.

Саме за допомогою інструментів Національного банку треба обмежити продаж валюти для покупки не критичного імпорту і забезпечити стабільний курс валют для закупівель товарів і технологій за критичним імпортом (життєво важливі ліки, новітні технології, обладнання, енергоносії).

На третьому етапі буде здійснюватися пряме директивне і опосередковане державне регулювання економіки, яке повинно стимулювати інтерес до інвестування коштів як внутрішніх, так і зовнішніх інвесторів в реальний сектор української економіки. Це має на увазі необхідність зниження податків на дивіденди і на репатріацію капіталу до 5%, забезпечення 100% захисту інвестованих грошей від будь-яких рейдерських дій з боку бандитів, або будь-яких державних силових структур (ДФС, МВС, СБУ, прокуратура і т.д.) . Тобто, на законодавчому рівні всім правоохоронним і контролюючим органам повинно бути заборонено будь-яке втручання в роботу промислових і аграрних підприємств, особливо тих, які ведуть розширене відтворення, або за рахунок реінвестування власних коштів, або за рахунок залучення вітчизняних та іноземних кредитів (особливо довготривалих – 10-15 років), або за рахунок залучення іноземних інвесторів. Вкрай також важливо зменшити податки на заробітну плату трудящих хоча б до рівня 15% на першому етапі. Також необхідно забезпечити повернення ПДВ в разі експорту українських товарів, причому, ця система повинна працювати в автоматизованому режимі. Крім цього новий Парламент, Уряд і Президент повинні розробити:
– чітко прописаний і прорахований на основі об’єктивної фінансово-економічної ситуації в країні;
– стратегічний план розвитку на найближчі 5, а потім і 10, 15, 20 років з визначенням конкретних макроекономічних показників по зростанню окремих галузей промисловості, сільського господарства та інших галузей економічного комплексу нашої країни. Тобто, стратегічне планування в основних галузях економіки, таких як: енергетика, важка промисловість, с/г, є обов’язковою умовою безкризовий, не хвилеподібного, а прямолінійного, поступального зростання економіки будь-якої держави (подивіться на приклад Китаю).

На четвертому етапі необхідно відрегулювати дисбаланс між відсотком доходів виробників і всього ланцюжка посередницьких компаній (експедитори, торгівля і т.д.). Доходи виробників обмежувати не можна, а ось посередницькі компанії повинні мати обмежені націнки на товари і послуги для населення, особливо по товарах першої необхідності, так наприклад, по продуктам харчування націнка від виробника до покупця не повинні перевищувати в цілому більше 15%, у фармацевтичній галузі націнка від виробника (або державного імпортера) не повинна перевищувати 5% і лише в сфері виробництва товарів широкого споживання (побутова техніка, комп’ютери, телефони, автомобілі і т.д.) націнка може не огранич тися, якщо це не завдає шкоди відповідним внутрішнім товаровиробникам.

На п’ятому етапі необхідно державне регулювання експортно-імпортних операцій, шляхом директивного і опосередкованого – через систему валютного таргетування, – введення акцизів на імпорт (обмежити імпорт до 15% від ВВП), особливо той, який гальмує зростання виробництва ключових товарів вітчизняного виробництва і т.д., дозволяючи лише критичний імпорт. Необхідно стимулювати внутрішнє виробництва, в основному для збільшення внутрішнього споживання, а також для зростання експорту, але не більше, ніж 35% від ВВП). Наприклад, в Україні практично знищена тваринницька галузь. А саме, велика рогата худоба, як молочного, так і м’ясного напряму. У 1986 році чисельність голів ВРХ становила 46 млн. 800 тис. Голів, з них 35 млн. – це було молочне поголів’я. На сьогоднішній день в Україні загальна чисельність поголів’я великої рогатої худоби, як молочного, так і м’ясного напряму становить всього близько 1,5 млн. Голів. Це означає, що вже сьогодні ми імпортуємо молочну продукцію з Польщі та інших країн, і на полицях магазинів польське масло і сири коштують дешевше українських (при цьому, рівного якості).

Для виправлення ситуації необхідно терміново ввести акцизи на всю молочну продукцію, м’ясо ВРХ, свинину, на такому рівні, щоб імпортні ціни були мінімум на 20% вища за собівартість аналогічної української продукції. Це дозволить зберегти галузь, а при поверненні сільгоспвиробникам тих мінімальних пільг, які вони мали по поверненню ПДВ, який використовується для виробництва. Це дозволить стимулювати зростання вітчизняного тваринництва, як ВРХ, так і свиней, а також подальший розвиток галузей харчової промисловості з переробки м’ясної і молочної продукції. Це призведе до отримання товарів з високою доданою вартістю, що збільшить доходи вітчизняних товаровиробників, дасть нові робочі місця, забезпечить гідну заробітну плату українського народу і буде стимулювати внутрішньо платоспроможне споживання. Такі перетворення в кінцевому рахунку простимулюють відновлення українського сільськогосподарського машинобудування, харчової машинобудування, відновлення роботи підприємств хімічної промисловості з виробництва мінеральних добрив, створення внутрішніх виробників засобів захисту рослин, розвитку вітчизняного насінництва і племінного тваринництва!

Ось так стимулювання розвитку самої ключової галузі в сьогоднішній Україні – аграрної, може вплинути на відродження всієї української економіки. Але, для здійснення всіх цих планів необхідно на законодавчому рівні заборонити продаж землі на найближчі, мінімум, 10 років (!) В іншому випадку, ми втратимо головне багатство нашого народу, а 25% світових запасів чорноземів через систему віртуозних юридичних фальсифікацій перейдуть у власність американських і європейських масонів, які грабують весь світ через продаж, друкованих ними самими доларів і євро. Якщо це станеться, це буде не тільки втрата українського сільгоспвиробництва, це буде втрата української державності в цілому!

На шостому місці необхідне проведення реальних реформ, створюють законодавчі та об’єктивні матеріальні умови, які ліквідують грунт для корупції в системі державних митних органів і ДФС, корупцію в системі колишніх державних, а зараз наполовину приватних найбільших монополії, а саме, необхідно перемогти корупцію в системі залізничних перевезень, морських портів та морського транспорту, повітряних і автотранспортних вантажних і пасажирських перевозок. Також необхідно домогтися ефективної роботи ант монопольного комітету для припинення корупції з боку іноземних агроекспортеров, вітчизняних та іноземних операторів мобільного та стаціонарного зв’язку, в системі Укравтодор.

Сьоме: необхідно зважено підійти до податкової реформи для повернення пільг, в першу чергу, дрібним і середнім підприємцям, особливо в сфері переробки агропромислової продукції. Це сприятиме збільшенню кількості підприємств-товаровиробників, збільшення зайнятості населення, зростанню доходів громадян, зростання купівельної спроможності і, знову ж таки, буде стимулювати внутрішнє виробництво.

Восьме: необхідно повністю відмовитися від співпраці з МВФ та іншими міжнародними фінансовими установами, які вимагають від України розпродаж за безцінь її основних природних ресурсів: ліси, землі та інших корисних копалин. Співпраця з будь-якими фінансовими установами можливо тільки на умовах вигідності для України. В основному ж, фінансування можна отримати на внутрішньому ринку в обсягах, що перевищують план Маршала, якщо міжнародні фінансові установи не захочуть надати нам фінансову допомога не крапельним методом, а шляхом реального глобального фінансування для реформування та переобладнання застарілої матеріально-технічної бази українських промислових підприємств.

Дев’яте: найважливішим питанням, що лежить в основі економічного і соціального існування України, є питання енергетики, де також необхідно подумати про питання створення таких економічних податкових і правових норм, які б знищили грунт для корупції і дали б поштовх до розвитку енергетичної галузі України. Перш за все, необхідно припинити свавілля в системі Нафтогазу України, в системі Укртрансгазу, в системі Укргазвидобування, а також в наполовину державної компанії Укрнафта. Крім реорганізації і контрольованого управління системою нафтогазовидобування, Україні необхідно терміново вирішувати питання забезпечення безпечної роботи атомних енергогенеруючих підприємств (АЕС), припинення спроб “прихватизації” в цій галузі, відновлення на державних підприємствах замкнутого циклу виробництва ядерного палива для наших атомних електростанцій. З метою диверсифікації енергоресурсів необхідно більш активно розвивати альтернативні джерела енергії (вітрогенератори, сонячні батареї, можливе використання підземного і надземного спалювання вугілля для отримання природного газу, можливо технологія отримання енергії за рахунок використання деяких мікроорганізмів, наприклад водоростей, типу Даніела в озерах, типу Сиваш і т.д.). Можливо, підвищення ККД теплоелектростанцій за рахунок використання технології плазмового горіння водно-вугільної суміші з використанням, як антрацитів, так і бурого вугілля, запаси якого в Україні дуже великі. При цьому горінні можливе горіння самої води, яка в змозі плазми розділяється на водень і кисень.

Десяте: Україна вкрай важливо відновити дружні торгово-економічні відносини з країнами СНД, в першу чергу, з Росією, Білоруссю, Казахстаном, Азербайджаном та іншими. Це обумовлено тим, що багато українських виробництва жорстко інтегровані в колишню радянську економіку і руйнування старих зв’язків завдає величезних збитків українським підприємствам, недоотримання понад дві третини надходжень від колишнього українського експорту, а це близько 60-80 млрд. Доларів. Не можна втрачати традиційні ринки збуту, тим більше мають таку величезну ємність.

Паралельно, нам ніхто не заважає розвивати економічні відносини з Європою, Азією, Близьким Сходом та іншими країнами, але там ринки набагато більш жорсткі і конкурентно важкі. Для більш успішного вирішення економічних питань, держава повинна подбати про соціальний захист населення. Для цього нове керівництво країни зобов’язане здійснити здорові перетворення в системі медичного обслуговування населення, в системі середньої та вищої освіти, в системі пенсійного забезпечення людей похилого віку, інвалідів та інших соціально найбільш вразливих верств населення.

Необхідно виконати вимоги Конституції України, при яких державний бюджет повинен надати всьому народу України гарантоване, безкоштовне кваліфіковане медичне забезпечення, таку ж освіту і таку ж безкоштовну і повноцінний захист усіх соціально незахищених людей, що живуть в Україні. Тільки за цієї умови люди повірять новому державному керівництву і будуть брати активну участь в економічному і соціальному перетворенні нашої країни.

Громадський діяч, академік
і Віце-президент Академії економічних наук України

А.В. Пешко

Від чого страждає український народ?

Від чого страждає український народ?

Повний непрофесіоналізм, авантюризм і популізм українського уряду і Національного банку призвели до страхітливого стану економіки України, до злиднів наших громадян. Основні причини того, що відбувається у відсутності реально прорахованою стратегії розвитку економіки нашої держави.

Дії уряду явно носять корупційний і популістський характер. Корупційність простежується в тому, що необґрунтовано, волюнтаристськи були підвищені ціни на енергоносії в 6 і більше разів, тобто, на газ, електроенергію. Це викликало, по суті справи, банкрутство підприємств хімічної промисловості України, різке зниження рентабельності металургійних і машинобудівних підприємств. Зростання цін, відповідно, на мінеральні добрива в сукупності з грабіжницьким зростанням фіскального тиску на підприємства всіх форм власності, як промислових, так і аграрних, призвело до того, що чесно працюють підприємства вже стають збитковими. Тобто, в найближчі пів року почнуть припиняти свою роботу не тільки дрібні підприємці, а й більшість раніше стабільних аграрних господарств середнього рівня, а також це викличе важкі втрати і у великих агровиробників.

Необгрунтовано підняті ціни на енергоносії призвели до різкого зростання цін на житлово-комунальні послуги. Крім розграбування української економіки, Уряд почав грабувати власний народ, що живе в своїй більшості за межею бідності. Система так званих субсидій, коли держава безпосередньо оплачує за енергоносії енергогенеруючим компаніям, якими володіють наближені до влади олігархи, по суті представляють собою схему розкрадання грошей платників податків через проплату за багаторазово завищеними цінами бюджетних грошей своїм же олігархам. Народ навіть не розуміє, що під виглядом надання допомоги малозабезпеченим, крадуться їх гроші і дерибанити між учасниками схеми: уряд – олігархи, які володіють енергогенеруючими компаніями.

Популістські дії Уряду у вигляді двократного підвищення мінімальної зарплати до 3200 грн. насправді призвело до масових закриттям дрібних і середніх підприємців, скорочення робочих місць практично на всіх підприємствах, невиплату і скорочення бюджетних витрат на стипендії студентам, скорочення медичних установ, як наслідок, подальше скорочення медичного персоналу, різке погіршення можливостей населення сіл, маленьких міст, селищ міського типу в отриманні невідкладної та іншої кваліфікованої медичної допомоги.

Крім вищевказаних новацій Уряд Гройсмана і Порошенко з нового 2017 року ще більше, ніж з початку 2016 року посилило податкове здирництво з промислових і сільськогосподарських підприємств. Так, в аграрному секторі повністю скасували пільги навіть, хоча б, з часткової компенсації з податку на додану вартість. Необгрунтовано підвищується кадастрова вартість земельних ділянок для того, щоб збільшити в абсолютному вираженні орендну плату за землю і, відповідно, збільшити розмір прибуткового податку і військового збору з цієї орендної плати.

При цьому Уряд Яценюка і Гройсмана ввело, так звані, податкові накладні з податку на додану вартість, які необхідно подавати не пізніше, ніж за 15 днів до кінця поточного місяця. В результаті цих маніпуляцій весь ПДВ від продажу, які виробляються підприємствами в другій половині місяця, навмисне зараховується в поняття & laquo; податкового зобов’язання & raquo ;, і повинні бути сплачені в бюджет навіть в разі, якщо витрати підприємства на придбання товарно-матеріальних цінностей практично дорівнюють обсягам реалізації . Таким чином, Уряд безоплатно забирає у підприємств величезні суми грошей, рівні податковими зобов’язаннями з ПДВ за останню половину попереднього місяця і користується цими грошима весь наступний місяць. При цьому, різко зменшуючи обсяг оборотних коштів агропідприємств. В результаті цих, по суті справи, шахрайських схем все агровиробники зазнають величезних збитків.

На сьогоднішній день агропромислові підприємства змушені платити податок на додану вартість не тільки із заробітної плати, але з усіх податків на заробітну плату (єдиний соціальний внесок, прибутковий податок, військовий збір), що становить плюс до зарплати близько 50% додаткових витрат. Крім цього, сільгоспвиробники додатково платять ПДВ з сум орендної плати та податків на цю орендну плату (прибутковий податок і військовий збір).

Крім таких нововведень, хитрощі нашого єзуїтського Уряду поширюються також і на повернення податку на додану вартість при експорті агропродукції. Тобто, при експорті продукції безпосередньо від агровиробника йому, навіть теоретично (не кажучи вже про фактично нереальною можливості отримання повернення ПДВ), повертається не вся сума податку на додану вартість від ціни реалізації аграрної продукції, а тільки сума ПДВ-ів тільки на ті товарно-матеріальні цінності, які витрачені при виробництві того чи іншого виду продукції (мається на увазі ПДВ від закупівлі палива, добрив, гербіцидів і техніки з запчастинами). А ось витрати підприємства, понесені ним на виплату зарплати разом з величезними податками на цю зарплату, а також витрати на оплату орендної плати та податки на цю орендну плату, загальногосподарські витрати не враховуються і не підлягають поверненню агровиробникам. Таким чином, підприємства-сільгоспвиробники навіть теоретично можуть отримати повернення не 100% ПДВ-а, а десь не більше 30% від цієї суми! Крім цього, всім податковим інспекціям дано негласне розпорядження проводити найжорстокіші перевірки тим підприємствам – агровиробникам, які при експорті своєї продукції вимагають законного повернення ПДВ! Податківцям встановлено правило, що розмір штрафів по відношенню до таких підприємств повинен за всяку ціну бути нараховано в розмірі, що перевищує суму того ПДВ-а, який підприємство законно просить відшкодувати. Форми податкового тиску на сільськогосподарські підприємства носять особливо жорстокий характер, так як це єдина сфера української економіки, яка ще ефективно працювала в нашій країні.

Спроба Уряду утриматися в своїх кріслах на численних куррупціонних схемах за рахунок власного народу і всіх, без винятку, промислових і аграрних підприємств, в умовах, коли всі іноземні кредитори і парламентська асамблея Європи відмовляються надавати нові навіть грабіжницькі (через тотальну корупцію в країні) кредити, веде до тотального розвалу економіки нашої країни. Крах економіки України прискорюється і за рахунок витонченої, теж корупційної, діяльності Національного банку України. По суті справи, йде умисне знищення «чужих» банків, а їх заставне майно розпродається за корупційними схемами з величезними відкатами через систему держпідприємств, покликаних, нібито, & laquo; компенсувати & raquo; вкладникам банків втрачені ними суми. На сьогоднішній день громадяни України від такого розвалу банківської системи втратили понад 100 млрд. Грн., А юридичні особи, підприємства промислового і аграрного сектора, втратили багато більше 150 млрд.грн.

Це далеко не повний перелік «благодіянь», скоєних Урядом і Національним банком України під проводом президента України і недієздатного парламенту, що складається на 80% з аферистів, пройдисвітів і напівграмотних і безкультурних «обранців» народу!

Безмовний народ, як мовчазні ягнята, породжують уряд вовків!

Громадський діяч, академік
і Віце-президент Академії економічних наук України

А.В. Пешко

Концепція економічного порятунку України

Концепція економічного порятунку України

Численні затвердження від провладних експертів і журналістів про те, що в Україні, нібито, немає гідних людей для зміни нинішнього непрофесійного, авантюрного і корумпованого уряду – не більше, ніж спроба нинішніх керівників країни довше погодувати з державного бюджету за рахунок коштів платників податків і належать всьому народу державних підприємств.

Я хочу навести як приклад ряд прізвищ високоосвічених і професійно підготовлених, з великим досвідом, кандидатів на посади міністрів в майбутньому, я сподіваюся, дійсно народному Уряді України.

Одним з таких людей є дійсно унікальний економіст і фінансист Віктор Суслов, який прекрасно може впоратися з роботою міністра економіки або міністра фінансів. Більш того, йому під силу курирувати два ці міністерства на посаді Віце-прем’єра.

Замість нинішніх напівграмотних і некомпетентних керівників міністерства агропромислового комплексу, було б доцільно призначити розумного і досвідченого керівника, справжнього аграрники Леоніда Козаченка.

Найбільш ефективним міністром промислової політики в міністерстві, яке курирує, в тому числі хімічну промисловість, був би добре відомий в ділових колах України і авторитетний у всьому світі, чесний і високоінтелігентна професіонал – директор Одеського припортового заводу Горбатко Валерій Степанович.

Міністерство енергетики, поза всякими сумнівами, має управлятися людиною з великим досвідом в сфері енергетики, що зарекомендували себе одним з найбільш ефективних керівників в цій сфері Плачковим Іваном Васильовичем.

Міністерство освіти могли б очолити відомі професори, академіки такі, як академік Скрипнюк Олександр Васильович, академік Білопільський Микола Григорович, академік Череп Алла Василівна, академік Макогон Юрій Володимирович.

Міністерство охорони здоров’я потребує керівника, який не тільки мав би відмінні знання в сфері медицини, фармакології, а й досвід ефективного керівника установами охорони здоров’я. Такими, як академіки Педатченко Євген Георгійович, директор інституту нейрохірургії, Президент академії меднаук Цимбалюк Віталій Іванович, професор, директор інституту урології Сергій Олександрович Возіанов, заступник головного лікаря Центральної клінічної лікарні Тертишний Іван Олександрович та багато інших не тільки висококваліфіковані лікарі, а й глибоко порядні, чуйні і чесні люди.

Службу безпеки України повинні очолювати професійні люди, віддані інтересам народу уУкраіни, а не іноземним спецслужбам, такі, як колишній голова цього відомства Ігор Дріжчаний, генеральна прокуратура ефективно і професійно працювала при колишньому генеральному прокурорі Олександра Івановича Медведько, міністерство оборони України повинні очолювати люди, які мають великий професійний і бойовий досвід, а також володіють високими і людськими якостями – такі, як колишній командувач в оенно-повітряними силами і військами ППО України Ігор Олександрович Романенко. Міністерство внутрішніх справ повинні очолити нарешті досвідчені і чесні працівники правоохоронних органів такі, як колишній заступник начальника УБОЗу м.Києва Горбачов Олександр Васильович, колишній начальник департаменту матеріального постачання МВС України генерал Голуб Юрій Миколайович і багато інших колишніх і справжні працівники системи МВС, здатні відновити правопорядок в державі і побороти тотальну злочинність і корупцію в нашій країні.

Це далеко не повний перелік дійсно розумних, досвідчених, високо професійно підготовлених і обдарованих керівників, які могли б вивести Україну з того катастрофічного становища, в якому вона перебуває сьогодні. Тому твердження провладних глашатаїв про безглуздість і неефективності перевибори нинішнього парламенту, уряду і президента – це чистий обман громадян України, які навмисно дезінформують олігархи, які захопили владу в Україні. І не бажають з нею розлучатися!

Крім конкретних кадрових змін в уряді, необхідно переобрання Верховної Ради України на основі тільки пропорційної системи, з відкритими списками, де всім кандидатам необхідно відповідати абсолютно конкретним критеріям, які повинні бути прописані і строго виконуватися Центральною виборчою комісією при реєстрації нових кандидатів в народні депутати, а також кандидатів в депутати обласних і районних рівнів. Центральна виборча комісія повинна бути збільшена, як мінімум, удвічі для більш ефективного контролю за процесом реєстрації кандидатів у народні депутати, а також для більш об’єктивного і не упреждённого контролю самого виборчого процесу. Члени ЦВК повинні обиратися в даній політичній ситуації всім складом Конституційного суду України, без будь-яких квот з боку президента або Верховної Ради.

Що стосується економічної політики держави, то для майбутнього Кабінету міністрів України необхідно чітко дотримуватися таких, найбільш важливі постулати: Використовуючи пряме директивне і непряме державне регулювання, необхідно почати перебудову української економіки, зосередивши увагу на створенні так званої & laquo; економіки натурального господарства & raquo ;, т. е., розвиток внутрішньої економіки має бути спрямована перш за все на розвиток тих галузей і підприємств, які будуть на 85% задовольняти потреби непоср роб громадян нашої держави.

Імпорт товарів повинен бути державно регульованим і забезпечити ввезення в країну тільки нових технологій, обладнання для різних сфер економіки, що розвиваються по інноваційному принципом.

В аграрній сфері, як провідної в економіці сьогоднішньої України, необхідно зосередити увагу на розвитку сільськогосподарського машинобудування, оптимізації роботи науково-дослідних інститутів, системи аграрної академії наук з генерування нових, більш продуктивних сортів, тих сільськогосподарських культур, які найбільш адаптовані до українських природно-кліматичних умов і користуються найбільшим попитом, як на внутрішніх, так і на зовнішніх ринках. Створити сприятливі умови для роботи хімічних підприємств з виробництва мінеральних добрив, шляхом зниження цін на природний газ при виробництві продукції для внутрішніх споживачів, з метою зменшення собівартості добрив і підвищення ефективності рослинництва. Для відродження тваринницької галузі необхідно директивно встановити жорсткі акцизи на ввезення м’ясної і молочної продукції з інших держав. Для того щоб розвиток тваринництва України (птахівництва, свинарства і збільшення поголів’я великої рогатої худоби м’ясного та молочного напрямку) було рентабельним і розвивалося, необхідно ввести таку ставку акцизів, при якій би собівартість української тваринницької продукції була б мінімум на 20-30% нижчі за ціни на імпортні м’ясо і різні молочні продукти. Український ринок продовольства повинен бути заповнений високоякісними українськими продуктами, в тому числі, органічного виробництва не менше, ніж на 95%. Держава повинна повернути агровиробникам пільги з податку на додану вартість і припинити блюзнірське фіскальний тиск на аграрний бізнес.

Крім цього банківська система України повинна забезпечити сільгосппідприємства довгими і дешевими кредитами, строком на 10-15 років під 2-3% річних. Особливо для розвитку тваринницької сфери, а саме, виробництво м’яса і молока з ВРХ, а також для відновлення і розвитку зрошуваного землеробства, яке дозволить перевести агровиробництва на інтенсивні технології виробництва, що значно підвищить продуктивність і рентабельність сільгоспгалузі. Це забезпечить не тільки українського споживача якісними і дешевими продуктами харчування, а й дозволить Україні вийти на зовнішні ринки з набагато більшими обсягами сільгосппродукції, з максимально підвищеною доданою вартістю.

Така політика держави дасть великий приплив іноземної валюти в країну і забезпечить позитивний торговий баланс нашої держави. Розвиток економіки України неможливе без значних інвестицій, які ми можемо залучити як з-за кордону, надавши пільгову систему оподаткування для підприємств з реальними іноземними інвестиціями, а також за рахунок залучення в банківську сферу країни заощаджень простих українців і створення лояльної податкової системи для повернення капіталів українського походження з-за кордону, за умови їх інвестування в уже існуючі і створення нових підприємств товаровиробників. Саме низькі ставки податків для таких інвесторів допоможуть збільшити кількість підприємств-товаровиробників і, тим самим, створити нові робочі місця і забезпечити високу купівельну спроможність громадян України, що, в свою чергу, буде стимулювати внутрішнє споживання і розвиток економіки, орієнтованої на власний український ринок. Тільки за умови, коли українські товаровиробники реалізовуватимуть основну масу своїх товарів на внутрішньому ринку, а експортувати не більше 20-30% своєї продукції, українська економіка матиме стабільне зростання і, практично, не буде залежати від фінансових і економічних криз систематично стрясають всю світову економіку.

Ще раз повторюю, що тільки добре продумане і вміле державне регулювання ринкової економіки дозволить вивести Україну з економічної прірви, в яку її опустило нинішнє бездарне, безвідповідальне і корумпований уряд. Одним з дуже важливих факторів, які можуть допомогти відновленню і прогресу економіки нашої країни є боротьба з корупцією, починаючи з вищих посадових осіб держави і закінчуючи дрібними чиновниками на місцевому рівні. Цьому питанню необхідно приділити особливу увагу. Багато людей сумніваються в можливості викорінення корупції в Україні. Це можливо. Для вирішення даної проблеми необхідно, щоб на всі керівні пости в системі правоохоронних органів були підібрані чесні люди, державники за своїми переконаннями. Саме такі кадри можуть вивести на & laquo; чисту воду & raquo; перш за все корупціонерів вищого ешелону влади, які повинні бути засуджені за законом і реально отримати великі терміни тюремного ув’язнення з повною конфіскацією майна. Тільки такі, конкретні приклади, змусять суспільство звільнитися від корупційної політики, яка сьогодні, по суті справи, узаконена в державі. Щоб історичний досвід, який свідчить про те, що: “Людину, яка вкраде булку хліба, посадять до в’язниці, а того, хто вкраде залізницю, посадять в парламент” не мав місця в майбутній устрій системи державного правління України.

Для того, щоб економіка підприємств-виробників і торгових посередників була збалансованою, а населення не страждало від завищених цін на товари і послуги, особливо першої необхідності (основні продукти харчування та лікарські препарати), держава повинна директивно встановити обмеження торговельних націнок на дані види товарів і послуг в розмірі не більше 5-15% на шляху від виробника до кінцевого споживача. Фінансова система України повинна бути інструментом, що допомагає стимулювати виробництво товарів і послуг, а також бути стимулятором споживання цих товарів і послуг. Тому, завдання Національного банку України полягає в стабілізації банківської системи, забезпечення стабільного курсу національної валюти (такі методи регулювання курсу існують і можуть бути використані, але тільки не корумпованим, а новим і чесним керівництвом НБУ). Для повернення довіри до банківської системи України та залучення коштів громадян України, вітчизняних бізнес інвесторів, а також зарубіжних інвестицій.

Необхідно, щоб Національний банк був підпорядкований новому Парламенту і ніс повну відповідальність за свою діяльність перед новим колективним органом, що здійснює контрольні функції. Тільки в разі, коли населенню, внутрішнім і зовнішнім інвесторам буде гарантована безпека і стабільна прибутковість, а також 100% захист від інфляції їх грошових коштів, що можуть забезпечити, перш за все, державні банки, контрольовані відповідальним, чесним і професійним Урядом і парламентом – Гроші повернутися в банківську систему і забезпечать необхідні умови для забезпечення ефективного кредитування, існуючих і новостворюваних підприємств-товаровиробників.

Новому Уряду слід зосередити свою увагу на таких галузях української економіки, які мають потужний фундамент для перспективного розвитку на внутрішніх і зовнішніх ринках. Перш за все, необхідно зосередитися на відновленні вже існуючого в Україні повного циклу виробництва ядерного палива для розвитку атомної енергетики, як однієї з найбільш важливих основоположних галузей, що забезпечує енергетичну незалежність і стабільність держави. Крім цього в Україні існує безліч альтернативних технологій виробництва біопалива і електричної енергії, які також треба розвивати (дані технології відомі, але в даній статті не буду зупиняти на них свою увагу, тому що це дуже великий обсяг спеціальної інформації). Україна повинна розвивати своє літако- і ракетобудування, тому що вона є одним з п’яти держав в світі, що володіють подібними підприємствами і досвідченими кадрами, які мають високий інтелектуальний потенціал.

Але розвиток всіх перерахованих вище галузей економіки неможливо без відновлення традиційних для України ринків збуту, якими є, перш за все, Росія, Білорусія, Казахстан та інші республіки колишнього Радянського Союзу, на частку яких доводилося від 40 до 60% українського експорту в різних галузях нашої економіки. Європа може бути одним із потенційних ринків збуту для України і те, тільки в тому випадку, якщо ми будемо виробляти нову, інноваційну продукцію, яка буде перевершувати європейські аналоги. В іншому випадку, всі обіцянки Євросоюзу надати Україні неосяжні ринки збуту, не більше, ніж обман & nbsp; з метою отримання доступу до скуповування українських природних ресурсів по максимально заниженими цінами, з метою отримання найбільшої особистої вигоди європейськими капіталістами, які ні за яких умов не віддадуть свої ринки збуту, завдаючи собі збитків. Їх обіцянки лише привід для вторгнення на ринки збуту України та отримання доступу до дешевих українських ресурсів, аж до скупки української землі і витіснення нашої нації з власної країни.

Я не привожу і не розшифровую багато ефективні інструменти, що дозволяють відновити і розвинути українську економіку тому, що багато відомих мені механізми поліпшення інвестиційного клімату та зростання виробництва в країні можуть бути використані нинішньої корумпованої владою не в інтересах українського народу, а з метою лише особистої наживи. Тільки з приходом нового Парламенту, Президента і Уряду я гарантую надання інформації, яка дозволить відновити українську економіку і забезпечить гідну, забезпечену і безпечне життя українського народу, частиною якого є і я.

З надією на світле майбутнє,
Громадський діяч, академік
і Віце-президент Академії економічних наук України

А.В. Пешко

Радянська система охорони здоров’я для України

Радянська система охорони здоров’я для України

Після перегляду недавньої програми “Чорне дзеркало” на телеканалі “Інтер”, присвяченій питанню надання медичної допомоги населенню, я зрозумів, що не можу більше байдуже спостерігати за процесом розвалу нашої медицини!

Що саме лякає?

Безглуздо обговорювати питання охорони здоров’я, залучаючи до цього людей, які не мають медичної освіти, які не розуміють, в принципі, системи медичної допомоги, яка має місце в різних країнах світу. Сумно, але факт, що навіть голова Комітету з охорони здоров’я має ортодоксальний погляд на ту систему охорони здоров’я, яку хочуть узаконити в нашій країні і вимагати її обов’язкового виконання.

Система медичної допомоги, створена в СРСР, була і залишається найгуманнішої, загальнодоступною і максимально наближеною до населення, як міста, так і села. Саме ця система давала людям висококваліфіковану і безкоштовну медичну допомогу для всіх людей, незалежно від їхнього соціального стану. Крім цього, радянська система підготовки медичних кадрів була набагато ефективнішою, ніж існуюча в Америці так звана”тестова система” освіти, в тому числі медичного.

“Тестова система” навчання взагалі є недосконалою. А для медиків вона повністю неприйнятна тому, що лікар повинен володіти не тільки хорошою пам’яттю і зазубрювати той матеріал, який для нього напрацювала вітчизняна і зарубіжна медицина. Справжній лікар, крім знання теорії і практики як класичних, так і нестандартних варіантів прояви захворювань, повинен володіти клінічним мисленням, що дозволяє йому проводити диференційну діагностику. Справжній лікар повинен вміти поставити правильний діагноз при наявності навіть дуже складною і заплутаною симптоматики (тобто, коли хвороба може купувати не класичне протягом, при якому дуже важко відрізнити одне захворювання від інших, що мають подібну клінічну картину). “Тестова система” не розвиває у лікаря ось цього самого – клінічного мислення. Вона робить його роботу більше схожою на дії робота, який знає якісь конкретні симптоми і, при цьому, має жорстко регламентований так званий “протокол лікування” (схему лікування).

Перевага радянської медицини і радянських лікарів над американськими (і іншими західними докторами) завжди було відчутно саме з тієї причини, що наші лікарі підходили до діагностики та лікування хворих з урахуванням того, що одна і та ж хвороба у різних людей може протікати абсолютно по-різному . А чутливість пацієнтів до одних і тих же препаратів дуже сильно залежить від їх індивідуальної переносимості цих лікарських засобів. Іншими словами, сучасні так звані селективні бета 1-адреноблокатори (наприклад, небілет) на якихось пацієнтів діють ефективно, а на інших хворих з таким же діагнозом (наприклад, гіпертонічна хвороба) не роблять ніякого дії. На таких хворих більш ефективно діють навпаки неселективні бета-адреноблокатори (наприклад, анаприлін). Те ж саме ми спостерігаємо при застосуванні антибіотиків, коли чутливість кожного пацієнта до одних і тих же антибіотиків різна (кожному пацієнту необхідно підбирати антибіотик індивідуально). Хоча, звичайно ж, існують загальні принципи антибіотикотерапії, але вони ефективні тільки при класичному перебігу тих чи інших захворювань. У реальному житті, на жаль, ми – лікарі, які мають достатній досвід роботи, – добре знаємо, що як раз класичного перебігу захворювань практично не спостерігається. А це означає, що спроба уніфікувати лікування всіх хвороб шляхом затвердження спеціальної для кожної хвороби схеми терапії (протоколу лікування) є прикладом недалекоглядної підходу під обмеженим кутом зору до лікування тієї чи іншої хвороби. Такі протокольні схеми лікування будуть давати неповноцінний результат і велика кількість ускладнень у тих пацієнтів, хто виявиться жертвою такої “вузькоокі” терапії.

Спроба перевести розроблену в Радянському Союзі універсальну систему надання медичної допомоги в рамки так званої & laquo; страхової медицини & raquo; є помилковою і злочинної! Справа в тому, що кожен громадянин нашої країни має завжди пам’ятати, що, за чинною сьогодні Конституції України, держава зобов’язана в рахунок тих податкових платежів, які ми оплачуємо зі своїх зарплат (прибутковий податок, єдиний соціальний податок, податки на депозити населення, податки на пенсії, численні податки на підприємства різних форм власності), надавати населенню повноцінну висококваліфіковану і безкоштовну медичну допомогу.

Те, що на сьогоднішній день діюча влада в Україні не виконує Основного закону України і не надає населенню повноцінного, ефективного та безкоштовного лікування – це злочин діючої влади і ніяк не привід змінювати систему охорони здоров’я в Україні! Просто нинішня антилюдська державна верхівка намагається перекласти дорогу систему медичної допомоги людям з державної скарбниці (яка, по суті, теж є нашими з Вами грошима, вже сплаченими державі для виконання ним його обов’язкової функції – захисту життя і здоров’я громадян України) на плечі і так що живе за межею бідності населення нашої країни!

Люди повинні розуміти, що створювані страхові компанії по суті своїй є такими ж фінансовими комерційними структурами, як і банки. Вони також схильні до аналогічним ризикам банкрутства, розкрадання, знецінення вкладів страхових внесків за рахунок інфляційних процесів і інших злочинних афер, при яких застраховані пацієнти можуть втратити свої заощадження в значній своїй частині або ж повністю. Тому, ніяких соціальних гарантій від впровадження страхової медицини люди не отримають! А отримають лише ще один інструмент їх обкрадання.

Насправді, для налагодження ефективної роботи системи охорони здоров’я в Україні, необхідно відновити зростання економіки держави, його промисловості і сільського господарства, які забезпечать людей високооплачуваною роботою і дозволять наповнити державний бюджет для того, щоб нові уряд, Президент і парламент змогли забезпечити достатнє фінансування Міністерства охорони здоров’я України. Це дозволить зберегти близькість медичної допомоги до людей в селі через збереження фельдшерсько-акушерських пунктів, сільських амбулаторій та дільничних лікарень. А вже кваліфіковану і висококваліфіковану медичну допомогу зможуть надавати лікарі районних та обласних лікарень. Високоспеціалізовану медичну допомогу і раніше будуть надавати спеціалізовані медичні інститути, які відносяться до системи медичної Академії наук і Міністерства охорони здоров’я нашої країни.

Все гранично просто. Достатня фінансування не інфляційними, а реальними грошима працівників медичної галузі повинно передбачити підвищення заробітних плат лікарям, медсестрам, санітаркам і іншим працівникам медичних установ на рівні зарплат соціально розвинених країн світу, таких, як Німеччина, Швеція, Англія, Фінляндія та інших. Проблема нашої охорони здоров’я абсолютно надумана. Єдина тут проблема – це мізерне фінансування медичних установ, яке абсолютно не відповідає сучасним світовим вимогам. Як тільки лікарі, медсестри та інші медичні працівники отримають гідну заробітну плату, а лікарні – необхідні ресурси для закупівлі відповідних стандартам сьогодення лікарських препаратів і сучасного діагностичного та лікувального обладнання, всі проблеми медичної галузі будуть дозволені!

Проблема української системи охорони здоров’я не в її неповноцінності, а в недостатньому її фінансуванні!

Тому, проблеми системи охорони здоров’я в Україні безпосередньо пов’язані з неефективним державним управлінням, яке, особливо за останні два роки, призвело до майже повного розвалу економіки держави. Серйозні проблеми виникли не тільки в сфері охорони здоров’я, а й у сфері пенсійного забезпечення: борг держави перед пенсіонерами дорівнює 160 млрд. Гривень, а це більше 23% всього бюджету нашої держави на 2017 рік. Соціальні провали також гостро видно і в сфері середньої та вищої освіти, і в галузі культури і науки!

І всі ці кризові процеси – наслідок аварійного управління державою людьми, які не мають ні достатньої освіти, ні досвіду, ні вміння ефективно управляти промисловими і сільськогосподарськими галузями економіки нашої країни. Це і є наша найбільша трагедія, без дозволу якої всякі авантюрні спроби псевдореформ у всіх сферах соціального життя України, поза всяким сумнівом, приречені на провал!

Громадський діяч, академік
і Віце-президент Академії економічних наук України

А.В. Пешко

Потрібно любити і шанувати українську мову

Потрібно любити і шанувати українську мову

Моя мати народилася на хуторі Гончарево, що поблизу Миргорода, станції Гоголево та близького серцю кожного українця такого містечка, як Диканька. Ці міста були яскраво і щиро оспівані у творах нашого улюбленого письменника Миколи Васильовича Гоголя. Моє дитинство з ранніх років пройшло в невеликій хаті-мазанці, де прожили все своє життя мої дідусь і бабуся, яких я любив і люблю по сьогоднішній день, хоча їх немає поруч зі мною вже більше трьох десятиліть.

Саме завдяки цій щирій і великій любові до своїх рідних, які були істинними українцями і, найголовніше, вони були людяними, доброзичливими, а головне, справжніми людьми з великої літери. Вони були хліборобами. Любов до рідної мови, до рідної землі і нашого українського народу зростала в мені, починаючи з дитинства.

Мій батько теж народився на хуторі Гаптари, що поблизу Овруча на Житомирщині, в сім’ї лікарів. Разом з прізвищем свого батька я отримав любов до рідного поліського краю. Мій батько навчив мене бути не тільки лікарем, але й, перш за все, бути справжньою людиною.

Українська мова для мене – це наша рідна земля, безкрайні родючі лани, на яких колоситься дозріваюче зерно, це ліси, в яких росте смачна суниця, чорниця, найсмачніші гриби, багато різної дичини і різної птиці. Завдяки моєму батькові , я став не тільки лікарем, але й завзятим мисливцем і рибалкою.

Отож, українська мова для мене це, передусім, найкращі спогади життя, пов’язані з прекрасною природою і прекрасними людьми, що живуть в країні, що зветься Україною.

Любов до своїх батьків, дідів і пращурів, любов до історії і традицій українського народу передається із покоління в покоління завдяки українській мові. Тому українська мова – це не просто засіб спілкування, це мова, яка передає емоції, відчуття, любов, життя, історію українського народу. Повага до українського народу і української нації починається з любові до української мови.

Але важливо не тільки щоб ми мали змогу розмовляти українською мовою , важливо, щоб кожен українець залишався справжньою людиною в будь-якій ситуації.

Українська мова вчить нас бути не тільки людяними, відвертими, доброзичливими, вона вчить нас поважати всіх інших людей різних націй, що проживають поруч з нами в нашій країні. Тому, ні в якому разі, не можна допускати, щоб розвиваючи українську мову ми притискали інші мови, на яких розмовляють наші співвітчизники, будь-то російська, чи єврейська, чи угорська, чи будь-яка інша мова.

Любіть, перш за все, свою країну, любіть свій народ і, безпосередньо, кожного громадянина України, захищайте їх, створюйте для них умови гідного життя, гідної старості, гідної освіти. І нехай українська мова допомагає Вам в кращому розумінні один одного і у створенні сприятливих умов для розвитку і процвітання української нації в цілому світі!

З повагою,
громадський діяч, Академік,
Віце-президент Академії Економічних наук України,
Член національної спілки журналістів України

А.В. Пешко