Радянська система охорони здоров’я для України

Радянська система охорони здоров’я для України

Після перегляду недавньої програми “Чорне дзеркало” на телеканалі “Інтер”, присвяченій питанню надання медичної допомоги населенню, я зрозумів, що не можу більше байдуже спостерігати за процесом розвалу нашої медицини!

Що саме лякає?

Безглуздо обговорювати питання охорони здоров’я, залучаючи до цього людей, які не мають медичної освіти, які не розуміють, в принципі, системи медичної допомоги, яка має місце в різних країнах світу. Сумно, але факт, що навіть голова Комітету з охорони здоров’я має ортодоксальний погляд на ту систему охорони здоров’я, яку хочуть узаконити в нашій країні і вимагати її обов’язкового виконання.

Система медичної допомоги, створена в СРСР, була і залишається найгуманнішої, загальнодоступною і максимально наближеною до населення, як міста, так і села. Саме ця система давала людям висококваліфіковану і безкоштовну медичну допомогу для всіх людей, незалежно від їхнього соціального стану. Крім цього, радянська система підготовки медичних кадрів була набагато ефективнішою, ніж існуюча в Америці так звана”тестова система” освіти, в тому числі медичного.

“Тестова система” навчання взагалі є недосконалою. А для медиків вона повністю неприйнятна тому, що лікар повинен володіти не тільки хорошою пам’яттю і зазубрювати той матеріал, який для нього напрацювала вітчизняна і зарубіжна медицина. Справжній лікар, крім знання теорії і практики як класичних, так і нестандартних варіантів прояви захворювань, повинен володіти клінічним мисленням, що дозволяє йому проводити диференційну діагностику. Справжній лікар повинен вміти поставити правильний діагноз при наявності навіть дуже складною і заплутаною симптоматики (тобто, коли хвороба може купувати не класичне протягом, при якому дуже важко відрізнити одне захворювання від інших, що мають подібну клінічну картину). “Тестова система” не розвиває у лікаря ось цього самого – клінічного мислення. Вона робить його роботу більше схожою на дії робота, який знає якісь конкретні симптоми і, при цьому, має жорстко регламентований так званий “протокол лікування” (схему лікування).

Перевага радянської медицини і радянських лікарів над американськими (і іншими західними докторами) завжди було відчутно саме з тієї причини, що наші лікарі підходили до діагностики та лікування хворих з урахуванням того, що одна і та ж хвороба у різних людей може протікати абсолютно по-різному . А чутливість пацієнтів до одних і тих же препаратів дуже сильно залежить від їх індивідуальної переносимості цих лікарських засобів. Іншими словами, сучасні так звані селективні бета 1-адреноблокатори (наприклад, небілет) на якихось пацієнтів діють ефективно, а на інших хворих з таким же діагнозом (наприклад, гіпертонічна хвороба) не роблять ніякого дії. На таких хворих більш ефективно діють навпаки неселективні бета-адреноблокатори (наприклад, анаприлін). Те ж саме ми спостерігаємо при застосуванні антибіотиків, коли чутливість кожного пацієнта до одних і тих же антибіотиків різна (кожному пацієнту необхідно підбирати антибіотик індивідуально). Хоча, звичайно ж, існують загальні принципи антибіотикотерапії, але вони ефективні тільки при класичному перебігу тих чи інших захворювань. У реальному житті, на жаль, ми – лікарі, які мають достатній досвід роботи, – добре знаємо, що як раз класичного перебігу захворювань практично не спостерігається. А це означає, що спроба уніфікувати лікування всіх хвороб шляхом затвердження спеціальної для кожної хвороби схеми терапії (протоколу лікування) є прикладом недалекоглядної підходу під обмеженим кутом зору до лікування тієї чи іншої хвороби. Такі протокольні схеми лікування будуть давати неповноцінний результат і велика кількість ускладнень у тих пацієнтів, хто виявиться жертвою такої “вузькоокі” терапії.

Спроба перевести розроблену в Радянському Союзі універсальну систему надання медичної допомоги в рамки так званої & laquo; страхової медицини & raquo; є помилковою і злочинної! Справа в тому, що кожен громадянин нашої країни має завжди пам’ятати, що, за чинною сьогодні Конституції України, держава зобов’язана в рахунок тих податкових платежів, які ми оплачуємо зі своїх зарплат (прибутковий податок, єдиний соціальний податок, податки на депозити населення, податки на пенсії, численні податки на підприємства різних форм власності), надавати населенню повноцінну висококваліфіковану і безкоштовну медичну допомогу.

Те, що на сьогоднішній день діюча влада в Україні не виконує Основного закону України і не надає населенню повноцінного, ефективного та безкоштовного лікування – це злочин діючої влади і ніяк не привід змінювати систему охорони здоров’я в Україні! Просто нинішня антилюдська державна верхівка намагається перекласти дорогу систему медичної допомоги людям з державної скарбниці (яка, по суті, теж є нашими з Вами грошима, вже сплаченими державі для виконання ним його обов’язкової функції – захисту життя і здоров’я громадян України) на плечі і так що живе за межею бідності населення нашої країни!

Люди повинні розуміти, що створювані страхові компанії по суті своїй є такими ж фінансовими комерційними структурами, як і банки. Вони також схильні до аналогічним ризикам банкрутства, розкрадання, знецінення вкладів страхових внесків за рахунок інфляційних процесів і інших злочинних афер, при яких застраховані пацієнти можуть втратити свої заощадження в значній своїй частині або ж повністю. Тому, ніяких соціальних гарантій від впровадження страхової медицини люди не отримають! А отримають лише ще один інструмент їх обкрадання.

Насправді, для налагодження ефективної роботи системи охорони здоров’я в Україні, необхідно відновити зростання економіки держави, його промисловості і сільського господарства, які забезпечать людей високооплачуваною роботою і дозволять наповнити державний бюджет для того, щоб нові уряд, Президент і парламент змогли забезпечити достатнє фінансування Міністерства охорони здоров’я України. Це дозволить зберегти близькість медичної допомоги до людей в селі через збереження фельдшерсько-акушерських пунктів, сільських амбулаторій та дільничних лікарень. А вже кваліфіковану і висококваліфіковану медичну допомогу зможуть надавати лікарі районних та обласних лікарень. Високоспеціалізовану медичну допомогу і раніше будуть надавати спеціалізовані медичні інститути, які відносяться до системи медичної Академії наук і Міністерства охорони здоров’я нашої країни.

Все гранично просто. Достатня фінансування не інфляційними, а реальними грошима працівників медичної галузі повинно передбачити підвищення заробітних плат лікарям, медсестрам, санітаркам і іншим працівникам медичних установ на рівні зарплат соціально розвинених країн світу, таких, як Німеччина, Швеція, Англія, Фінляндія та інших. Проблема нашої охорони здоров’я абсолютно надумана. Єдина тут проблема – це мізерне фінансування медичних установ, яке абсолютно не відповідає сучасним світовим вимогам. Як тільки лікарі, медсестри та інші медичні працівники отримають гідну заробітну плату, а лікарні – необхідні ресурси для закупівлі відповідних стандартам сьогодення лікарських препаратів і сучасного діагностичного та лікувального обладнання, всі проблеми медичної галузі будуть дозволені!

Проблема української системи охорони здоров’я не в її неповноцінності, а в недостатньому її фінансуванні!

Тому, проблеми системи охорони здоров’я в Україні безпосередньо пов’язані з неефективним державним управлінням, яке, особливо за останні два роки, призвело до майже повного розвалу економіки держави. Серйозні проблеми виникли не тільки в сфері охорони здоров’я, а й у сфері пенсійного забезпечення: борг держави перед пенсіонерами дорівнює 160 млрд. Гривень, а це більше 23% всього бюджету нашої держави на 2017 рік. Соціальні провали також гостро видно і в сфері середньої та вищої освіти, і в галузі культури і науки!

І всі ці кризові процеси – наслідок аварійного управління державою людьми, які не мають ні достатньої освіти, ні досвіду, ні вміння ефективно управляти промисловими і сільськогосподарськими галузями економіки нашої країни. Це і є наша найбільша трагедія, без дозволу якої всякі авантюрні спроби псевдореформ у всіх сферах соціального життя України, поза всяким сумнівом, приречені на провал!

Громадський діяч, академік
і Віце-президент Академії економічних наук України

А.В. Пешко

0 Понравилось?