«Порятунок потопаючих – справа рук самих потопаючих»

«Порятунок потопаючих – справа рук самих потопаючих»

Народ України вже нарешті зрозумів, що в країні не тільки глибока політична криза (“верхи” продовжують красти, а “низи” продовжують терпіти), але і катастрофічне економічне становище. У попередніх публікаціях я багато разів звертався до Президента і Уряду “штопора” проте, наші правителі нас не чують. В черговий раз хочу концептуально пояснити, що треба робити для економічного відродження України.

Фіксування націоналной грошової одиниці і недопущення ніяких коливань гривні по відношенню до долара, або євро.

Перехід від політики переважаючого імпорту до розвитку вітчизняних товаровиробників (в нашій країні імпорт досягає 70%, в той час, як відомо, якщо будь-яка країна допускає на свій ринок більше 14% імпортних товарів, то економіка цієї країни починає падати). Сумна для нашої країни реальність говорить про те, що в Україні на початок 2015 року залишилося всього 845 тис. Підприємств-товаровиробників. У той час як, наприклад, в Угорщині, в якій населення близько 10 млн. Чоловік, кількість товаровиробників одно 1млн. 500 тис. Підприємств, що вже говорити про Францію – 8 млн., Великобританії – 10 млн., Німеччини – 12 млн., США – 20 млн. Кількість підприємств-виробників в країні продовжує катастрофічно падати, закриваються як великі, так середні і дрібні підприємства.

Необхідно, щоб Уряд, залучаючи іноземні кредити, направляло їх не на проїдання і розкрадання, а на кредитування існуючих підприємств і створення нових підприємств товаровиробників. Не можна на догоду чиїмось політичним або економічним інтересам розривати економічні відносини з країнами СНД і, перш за все, Росією, так як Росія займає приблизно 60% ринку збуту нашої машинобудівної, металургійної та сільськогосподарської продукції.

Створення сприятливих умов для розвитку вітчизняного виробника. Для цього необхідно прямий і опосередкований державне регулювання економіки. Так як після підписання договору про Асоціацію з Європою, ми не маємо юридичного права встановлювати будь-які митні або інші обмеження на імпортовані з Європи товари, то ми можемо захистити українського товаровиробника шляхом введення системи фіксованого курсу гривні до іноземних валют на низькому рівні, наприклад, 10 грн за долар для критичного імпорту (до якого відносяться лікарські препарати, що не виробляються в Україні, життєво необхідні: інсулін, препарати для гемодіалізу, потужні антибіотики і т.д., а та ж високотехнологічне обладнання для нафтогазовидобувної галузі, сільського господарства, машинобудування). Зобов’язати товаровиробників і продавців, так званих товарів, придбаних за критичним імпортом, продавати ці товари на внутрішньому ринку з надбавкою не вище 2-3%. Це дозволить зменшити ціни на лікарські препарати в аптеках (і взагалі заборонити компаніям, які ведуть оптову та роздрібну торгівлю робити на внутрішньому ринку націнки понад 5-10% від ціни товаровиробника). Це зменшить ціни на все, в тому числі життєво необхідні товари, і підвищить купівельну спроможність населення. Крім того, продаж валюти для імпортерів, які ввозять на територію України різні товари, продовольчі чи промислові, повинна здійснюватися на валютних аукціонах, які повинен проводити Національний банк. Курс валюти на валютних аукціонах повинен визначатися тільки рівнем попиту (ніяких обмежень). Це підвищить доходи Національного банку, підніме курс долара і євро, а також в результаті, призведе до високих цін на імпортні товари, відповідно, вітчизняні товари будуть набагато дешевшими, а значить, набагато більш конкурентоспроможними і більш доступними для населення, що ще більше підвищить попит на вітчизняні товари і буде сприяти розвитку старих і створення нових вітчизняних товаровиробників.

Україна повинна проводити політику підвищення зарплат, пенсій та інших соціальних виплат. Це також підвищить внутрішню платоспроможність і попит на вітчизняні товари і сприятиме розвитку вітчизняного товаровиробника.

Українському уряду було б більш розумно не брати зовнішні кредити і вводити країну в прірву іноземних боргів. Набагато доцільніше змінити банківську політику в Україні, а саме: в країні має бути не менше 40% державних банків, саме ці державні банки повинні взяти на себе відповідальність перед населенням прийняти гроші людей і примножити їх на депозитах, як на валютних, так і на гривневих , незалежно ні від яких обставин. Це дозволить залучити у фінансову систему країни десятки мільярдів доларів (як відомо, на руках у населення знаходиться близько 100 млрд. Доларів). Залучаючи ці гроші, ми не потрапляємо в кабалу іноземних кредиторів, мета яких не підйом економіки України, а скоріше навпаки – її розвал!

Коли при владі в державі будуть перебувати чесні і відповідальні керівники, а податкова система буде сприятливою, наприклад, знизити податки на дивіденди до 5%, знизити податки на прибуток до 10-12%, ліквідувати податок на додану вартість (джерело мегакорупції). Це дозволить залучити гроші вітчизняних бізнесменів з офшорів в економіку своєї країни. Країни, в якій немає місця “революцій”, переворотів, громадянських воєн і беззаконню вітчизняних олігархів.

Існує ще багато інструментів прямого і опосередкованого державно регулювання економіки України, які можуть дозволити вивести країну з важкої морально-психологічного, матеріального і економічної кризи. Але для цього країною повинні управляти вітчизняні професіонали, що зарекомендували себе не тільки науковими роботами в друкованих виданнях, а й результатами своєї практичної діяльності в економіці.

Громадський діяч, академік
і Віце-президент Академії економічних наук України

А.В. Пешко

0 Понравилось?