Як “переймаються” про українських пенсіонерів

Як “переймаються” про українських пенсіонерів

Запропонована Прем’єр-міністром Гройсманом пенсійна реформа, анонсована, як реформа підвищення пенсій. Однак на ділі, підготовлений законопроект рясніє «новаціями», кожна з яких, як правило, несумісні одна з одною ні теоретично, ні практично!

  1. Підвищення пенсій на 30%, насправді не відповідає вимогам Конституції України, яка була ще в 2014 році порушена революціонерами «гідности». Тобто, чинна Конституція України передбачала щорічний перегляд розміру пенсій до 18 березня кожного наступного року в розмірі не менше 50% від мінімальної зарплати за попередній рік, а також перегляд пенсій при наявності інфляції, що, як раз, і не робилося нашими « революціонерами »ні в 2014, ні в 2015, ні в 2016 роках. За цей час долар підвищився, як мінімум в три і більше разів! Таким чином, борг держави перед пенсіонерами реально набагато більше, ніж 140 млрд. Гривень. А 30-відсоткове підвищення пенсій не компенсує навіть десятої частини тих втрат, які понесли пенсіонери в результаті галопуючої інфляції (популізм і обман нинішнього уряду в черговий раз продемонстровано українського народу).
  2. Різні словесні формулювання при визначенні загального трудового стажу пенсіонерів не дозволяють багатьом людям, які досягли 60-річного віку отримати повноцінну пенсію, а не так звану соціальну пенсію. Використання формулювань типу «задекларовано трудового стажу», а також поступове підвищення загального трудового стажу з 15 до 35 років призведе до того, що, як мінімум 60-70% населення не доживе до своєї пенсії (адже уряду добре відомо, що до 60-річного віку не доживає 40% чоловіків і понад 20% жінок)! Висока смертність населення – прямий наслідок низького рівня життя: 80% населення живе за межею бідності, при цьому, за різними даними близько 10% населення реально голодує. Якість і дорожнеча медичного обслуговування плюс хронічний соціальний стрес, пов’язаний з громадянською війною, напливом переселенців, позбавлених елементарних засобів до існування, всевозрастающий розбій і бандитизм на вулицях міст і сіл України – це неповний перелік тих факторів, які зменшують тривалість життя нашого народу.
  3. Катастрофічне старіння в процентному відношенні суспільства, що якщо раніше на одного пенсіонера припадало два працюючих, то сьогодні на кожного пенсіонера – 1 працюючий. А через рік-два на одного працюючого припадатиме два пенсіонери, тим більше, що в зв’язку з війною в Україні і важким матеріальним станом 80% українських сімей, країну залишають молоді працездатні люди, які могли б бути основою для відродження української економіки та, які могли б збільшити народжуваність українців і зупинити катастрофічну диспропорцію між смертністю і народжуваністю в Україні (смертність в два і більше разів перевищує народжуваність).
  4. У так званій «пенсійну реформу», як і раніше не враховані помилки, пов’язані з розміром пенсій для людей, чия заробітна плата перевищує 40 тис. Грн на місяць, тобто, єдиний соціальний внесок стягується з заробітних плат, розмір яких не перевищує 40 тис. грн на місяць. Ті ж чиновники, наприклад, судді, прокурори, працівники деяких правоохоронних органів, чиї зарплати дорівнюють 100-200-300 тис. Грн на місяць, платять податки тільки з суми в 40 тис. Грн, а пенсія їм буде призначена в розмірі 90% від посадового окладу. Наприклад, якщо чиновник отримував 100 тис .грн. в місяць йому буде нарахована пенсія 90 тис.грн на місяць. З огляду на те, що в Україні зберігається, так називаемаясолідарная форма виплати пенсій це означає, що податки він буде платити протягом своєї трудової діяльності не з 100 тис.грн, а тільки з 40 тис.грн, а нараховані йому понад 50 тис.грн будуть вилучатися із загального котла за рахунок основної маси інших працюючих людей. Про яку соціальну справедливість йдеться?
  5. Декларування різними урядами з 2000 року наміри ввести, так звану, персоніфіковану накопичувальну пенсію, на сьогоднішній день теж нереально по ряду причин: по-перше, постійна інфляція буде з’їдати накопичені гроші, по-друге, багато людей, хто з 90-х і по нинішній рік втрачають роботу в результаті зупинки і розпаду як державних, так і приватних підприємств в результаті хронічної економічної кризи, вони невинні в тому, що їх часто висококваліфіковані руки виявляються нікому не потрібними, а самих їх ибрасивают на вулицю і вони змушені заробляти на життя на ринках, в різних приватних і державних підприємствах в якості временнихразнорабочіх, продавців і т.п., без наявності постійного місця роботи і без відповідних записів у трудових книжках. В результаті цього, у багатьох реально борються за виживання і постійно працюючих людей, які досягли пенсійного віку, як би не вистачає офіційного, задекларованого трудового стажу. Як наслідок, вони отримають крихітну соціальну пенсію замість повноцінної, заслуженої своєю працею!
  6. «Пенсійна реформа», написана урядом Гройсмана під диктовку Міжнародного валютного фонду, ставить своєю метою не поліпшення соціального рівня життя пенсіонерів, а зменшення їх чисельності через штучне стимулювання смертності населення за рахунок зубожіння, неповноцінного харчування, відсутності елементарної медичної допомоги, стан хронічного стресу, як наслідок важкої соціально-економічної і політичної ситуації всередині України.
  7. У так званій, пенсійну реформу ні слова не сказано про те, що насправді, рішення всіх проблем пенсіонерів, в т.ч., величезного дефіциту пенсійного фонду (140 млрд.грн), має проводитися абсолютно іншими засобами і методами. Насправді, рішення даної проблеми лежить тільки в площині підйому розваленої української економіки, розваленої системи медичної допомоги, розваленої системи правоохоронних органів, розваленої судової системи і багатьох інших кризових процесів, які виникли в країні після приходу до влади аферистів і дилетантів на хвилі, так званої, «революції гідности».

Тільки прихід до влади шляхом загальних демократичних виборів нового парламенту, Уряду та Президента, які будуть відрізнятися високою освіченістю, чесністю, працьовитістю і професіоналізмом може дозволити змінити економічну і соціальну політику в країні, в т.ч., вирішити проблему українських пенсіонерів. Іншого шляху немає!

 

Громадський діяч, академік
і Віце-президент Академії економічних наук України

А.В. Пешко

0 Понравилось?