Як відновити благополучне життя українського народу?

Як відновити благополучне життя українського народу?

Відновлення благополучного життя українського народу безпосередньо залежить від відродження української економіки. Для того, щоб відродити нашу країну, на першому етапі необхідно провести ряд політичних реформ (вибори проводити на пропорційній основі з відкритими партійними списками: при цьому кандидатами в народні депутати можна реєструвати тільки людей не мали судимостей, крім засуджених за політичними переконаннями, в якому віці менше 40 років з одним і більш вищими освітами, тільки інтернаціоналістів за переконаннями; з досвідом ефективної роботи на керівних посадах на підприємствах державної та приватної власності на протязі не енее 10 останніх років). Необхідно переобрати Верховну Раду і Президента.

На другомуетапі Вже нове, сподіваюся, чесне, кваліфіковане та відповідальне керівництво Опис країни повинною буде Забезпечити проведення ряду Перетворення в економіці країни: По-перше, у фінансовій и банківській сфере України.
– Необхідно жорстко зафіксувати курс національної валюти.
– Збільшити частку державних банків на фінансовому ринку до 50% і за рахунок чесного, кваліфікованого і авторитетного керівництва країни і Національного банку, створити у людей довіру і впевненість у безпеці вкладень їх коштів в державні банки, які повинні забезпечити 100% збереження як самих вкладів, так і купівельну спроможність їхніх грошей, а також достатню процентну прибутковість по депозитах.
– Можна ввести нові види депонування коштів у вигляді покупки умовних дорогоцінних металів, які дозволяють зафіксувати ціну вашого умовного, наприклад, золота на рівні його ринкової вартості, і при поверненні вкладів отримати гроші пропорційно ринкової вартості дорогоцінного металу на момент повернення депозиту, плюс отримання гарантованих відсотків, які не повинні обкладатися ніякими податками.

Саме за допомогою інструментів Національного банку треба обмежити продаж валюти для покупки не критичного імпорту і забезпечити стабільний курс валют для закупівель товарів і технологій за критичним імпортом (життєво важливі ліки, новітні технології, обладнання, енергоносії).

На третьому етапі буде здійснюватися пряме директивне і опосередковане державне регулювання економіки, яке повинно стимулювати інтерес до інвестування коштів як внутрішніх, так і зовнішніх інвесторів в реальний сектор української економіки. Це має на увазі необхідність зниження податків на дивіденди і на репатріацію капіталу до 5%, забезпечення 100% захисту інвестованих грошей від будь-яких рейдерських дій з боку бандитів, або будь-яких державних силових структур (ДФС, МВС, СБУ, прокуратура і т.д.) . Тобто, на законодавчому рівні всім правоохоронним і контролюючим органам повинно бути заборонено будь-яке втручання в роботу промислових і аграрних підприємств, особливо тих, які ведуть розширене відтворення, або за рахунок реінвестування власних коштів, або за рахунок залучення вітчизняних та іноземних кредитів (особливо довготривалих – 10-15 років), або за рахунок залучення іноземних інвесторів. Вкрай також важливо зменшити податки на заробітну плату трудящих хоча б до рівня 15% на першому етапі. Також необхідно забезпечити повернення ПДВ в разі експорту українських товарів, причому, ця система повинна працювати в автоматизованому режимі. Крім цього новий Парламент, Уряд і Президент повинні розробити:
– чітко прописаний і прорахований на основі об’єктивної фінансово-економічної ситуації в країні;
– стратегічний план розвитку на найближчі 5, а потім і 10, 15, 20 років з визначенням конкретних макроекономічних показників по зростанню окремих галузей промисловості, сільського господарства та інших галузей економічного комплексу нашої країни. Тобто, стратегічне планування в основних галузях економіки, таких як: енергетика, важка промисловість, с/г, є обов’язковою умовою безкризовий, не хвилеподібного, а прямолінійного, поступального зростання економіки будь-якої держави (подивіться на приклад Китаю).

На четвертому етапі необхідно відрегулювати дисбаланс між відсотком доходів виробників і всього ланцюжка посередницьких компаній (експедитори, торгівля і т.д.). Доходи виробників обмежувати не можна, а ось посередницькі компанії повинні мати обмежені націнки на товари і послуги для населення, особливо по товарах першої необхідності, так наприклад, по продуктам харчування націнка від виробника до покупця не повинні перевищувати в цілому більше 15%, у фармацевтичній галузі націнка від виробника (або державного імпортера) не повинна перевищувати 5% і лише в сфері виробництва товарів широкого споживання (побутова техніка, комп’ютери, телефони, автомобілі і т.д.) націнка може не огранич тися, якщо це не завдає шкоди відповідним внутрішнім товаровиробникам.

На п’ятому етапі необхідно державне регулювання експортно-імпортних операцій, шляхом директивного і опосередкованого – через систему валютного таргетування, – введення акцизів на імпорт (обмежити імпорт до 15% від ВВП), особливо той, який гальмує зростання виробництва ключових товарів вітчизняного виробництва і т.д., дозволяючи лише критичний імпорт. Необхідно стимулювати внутрішнє виробництва, в основному для збільшення внутрішнього споживання, а також для зростання експорту, але не більше, ніж 35% від ВВП). Наприклад, в Україні практично знищена тваринницька галузь. А саме, велика рогата худоба, як молочного, так і м’ясного напряму. У 1986 році чисельність голів ВРХ становила 46 млн. 800 тис. Голів, з них 35 млн. – це було молочне поголів’я. На сьогоднішній день в Україні загальна чисельність поголів’я великої рогатої худоби, як молочного, так і м’ясного напряму становить всього близько 1,5 млн. Голів. Це означає, що вже сьогодні ми імпортуємо молочну продукцію з Польщі та інших країн, і на полицях магазинів польське масло і сири коштують дешевше українських (при цьому, рівного якості).

Для виправлення ситуації необхідно терміново ввести акцизи на всю молочну продукцію, м’ясо ВРХ, свинину, на такому рівні, щоб імпортні ціни були мінімум на 20% вища за собівартість аналогічної української продукції. Це дозволить зберегти галузь, а при поверненні сільгоспвиробникам тих мінімальних пільг, які вони мали по поверненню ПДВ, який використовується для виробництва. Це дозволить стимулювати зростання вітчизняного тваринництва, як ВРХ, так і свиней, а також подальший розвиток галузей харчової промисловості з переробки м’ясної і молочної продукції. Це призведе до отримання товарів з високою доданою вартістю, що збільшить доходи вітчизняних товаровиробників, дасть нові робочі місця, забезпечить гідну заробітну плату українського народу і буде стимулювати внутрішньо платоспроможне споживання. Такі перетворення в кінцевому рахунку простимулюють відновлення українського сільськогосподарського машинобудування, харчової машинобудування, відновлення роботи підприємств хімічної промисловості з виробництва мінеральних добрив, створення внутрішніх виробників засобів захисту рослин, розвитку вітчизняного насінництва і племінного тваринництва!

Ось так стимулювання розвитку самої ключової галузі в сьогоднішній Україні – аграрної, може вплинути на відродження всієї української економіки. Але, для здійснення всіх цих планів необхідно на законодавчому рівні заборонити продаж землі на найближчі, мінімум, 10 років (!) В іншому випадку, ми втратимо головне багатство нашого народу, а 25% світових запасів чорноземів через систему віртуозних юридичних фальсифікацій перейдуть у власність американських і європейських масонів, які грабують весь світ через продаж, друкованих ними самими доларів і євро. Якщо це станеться, це буде не тільки втрата українського сільгоспвиробництва, це буде втрата української державності в цілому!

На шостому місці необхідне проведення реальних реформ, створюють законодавчі та об’єктивні матеріальні умови, які ліквідують грунт для корупції в системі державних митних органів і ДФС, корупцію в системі колишніх державних, а зараз наполовину приватних найбільших монополії, а саме, необхідно перемогти корупцію в системі залізничних перевезень, морських портів та морського транспорту, повітряних і автотранспортних вантажних і пасажирських перевозок. Також необхідно домогтися ефективної роботи ант монопольного комітету для припинення корупції з боку іноземних агроекспортеров, вітчизняних та іноземних операторів мобільного та стаціонарного зв’язку, в системі Укравтодор.

Сьоме: необхідно зважено підійти до податкової реформи для повернення пільг, в першу чергу, дрібним і середнім підприємцям, особливо в сфері переробки агропромислової продукції. Це сприятиме збільшенню кількості підприємств-товаровиробників, збільшення зайнятості населення, зростанню доходів громадян, зростання купівельної спроможності і, знову ж таки, буде стимулювати внутрішнє виробництво.

Восьме: необхідно повністю відмовитися від співпраці з МВФ та іншими міжнародними фінансовими установами, які вимагають від України розпродаж за безцінь її основних природних ресурсів: ліси, землі та інших корисних копалин. Співпраця з будь-якими фінансовими установами можливо тільки на умовах вигідності для України. В основному ж, фінансування можна отримати на внутрішньому ринку в обсягах, що перевищують план Маршала, якщо міжнародні фінансові установи не захочуть надати нам фінансову допомога не крапельним методом, а шляхом реального глобального фінансування для реформування та переобладнання застарілої матеріально-технічної бази українських промислових підприємств.

Дев’яте: найважливішим питанням, що лежить в основі економічного і соціального існування України, є питання енергетики, де також необхідно подумати про питання створення таких економічних податкових і правових норм, які б знищили грунт для корупції і дали б поштовх до розвитку енергетичної галузі України. Перш за все, необхідно припинити свавілля в системі Нафтогазу України, в системі Укртрансгазу, в системі Укргазвидобування, а також в наполовину державної компанії Укрнафта. Крім реорганізації і контрольованого управління системою нафтогазовидобування, Україні необхідно терміново вирішувати питання забезпечення безпечної роботи атомних енергогенеруючих підприємств (АЕС), припинення спроб “прихватизації” в цій галузі, відновлення на державних підприємствах замкнутого циклу виробництва ядерного палива для наших атомних електростанцій. З метою диверсифікації енергоресурсів необхідно більш активно розвивати альтернативні джерела енергії (вітрогенератори, сонячні батареї, можливе використання підземного і надземного спалювання вугілля для отримання природного газу, можливо технологія отримання енергії за рахунок використання деяких мікроорганізмів, наприклад водоростей, типу Даніела в озерах, типу Сиваш і т.д.). Можливо, підвищення ККД теплоелектростанцій за рахунок використання технології плазмового горіння водно-вугільної суміші з використанням, як антрацитів, так і бурого вугілля, запаси якого в Україні дуже великі. При цьому горінні можливе горіння самої води, яка в змозі плазми розділяється на водень і кисень.

Десяте: Україна вкрай важливо відновити дружні торгово-економічні відносини з країнами СНД, в першу чергу, з Росією, Білоруссю, Казахстаном, Азербайджаном та іншими. Це обумовлено тим, що багато українських виробництва жорстко інтегровані в колишню радянську економіку і руйнування старих зв’язків завдає величезних збитків українським підприємствам, недоотримання понад дві третини надходжень від колишнього українського експорту, а це близько 60-80 млрд. Доларів. Не можна втрачати традиційні ринки збуту, тим більше мають таку величезну ємність.

Паралельно, нам ніхто не заважає розвивати економічні відносини з Європою, Азією, Близьким Сходом та іншими країнами, але там ринки набагато більш жорсткі і конкурентно важкі. Для більш успішного вирішення економічних питань, держава повинна подбати про соціальний захист населення. Для цього нове керівництво країни зобов’язане здійснити здорові перетворення в системі медичного обслуговування населення, в системі середньої та вищої освіти, в системі пенсійного забезпечення людей похилого віку, інвалідів та інших соціально найбільш вразливих верств населення.

Необхідно виконати вимоги Конституції України, при яких державний бюджет повинен надати всьому народу України гарантоване, безкоштовне кваліфіковане медичне забезпечення, таку ж освіту і таку ж безкоштовну і повноцінний захист усіх соціально незахищених людей, що живуть в Україні. Тільки за цієї умови люди повірять новому державному керівництву і будуть брати активну участь в економічному і соціальному перетворенні нашої країни.

Громадський діяч, академік
і Віце-президент Академії економічних наук України

А.В. Пешко

0 Понравилось?