Відкритий лист Президенту України В. О. Зеленському Голові Верховної Ради Д. О. Разумкову

  • Відкритий лист

Президенту України В. О. Зеленському Голові Верховної Ради Д. О. Разумкову

Б. М. АНДРУШКІВ,

Президент Академії соціального управління України;

М. Г. БІЛОПОЛЬСЬКИЙ,

перший віцепрезидент Академії економічних наук України,
д. е. н., професор;

М. І. ЯМНЕНКО,

Президент міжнародної Академії козацтва, генерал Армії;

І. А. ОЛІЙНИК,

Голова старійшин міжнародної Академії козацтва, генерал Армії;

Л. Й. ЯВОРІВСЬКА,

Магістр міжнародного лицарського Ордену українського козацтва
ім. Св. Миколая;

О. П. ВАРАКУТА,

член Спілки офіцерів України, полковник запасу ЗСУ.

Звернення прийняте за погодженням із керівниками громадсь­ких наукових формувань.

Анатолій Володимирович ПЕШКО.

ШАНОВНІ Володимире Олександровичу, Дмитре Олександровичу!

Звернутися до вас змусили обставини, в яких опинилися наша держава і народ у результаті бездіяльності відповідних державних органів, некомпетентного управління та неефективного використання наявних ресурсів. А це не лише земля, за яку розпочалася боротьба вітчизняних і зарубіжних олігархів, відтак і її надра. У складній ситуації опинилися традиційно провідні галузі країни — аграрна, енергетична, видобувна, металургійна, хімічна…

Неефективно використовуються трудові ресурси країни, її науковий потенціал, колосальні туристично-рекреаційні можливості. І перелік цей, на жаль, аж ніяк не повний. Ми прекрасно розуміємо, що всі названі й неназвані негаразди — це передовсім наслідки діяльності попередньої влади і її сумні традиції, які й досі залишаються неподоланими.

Ці та інші обставини не сприяють становленню України на європейський, цивілізований, шлях соціально-економічного розвитку.

У зв’язку з неспокійною політичною ситуацією в країні, активізацією воєнних дій на сході, загостренням пандемії тощо український народ переживає економічно і психологічно надзвичайно складний період. Економіка держави розвивається як мокре горить, національна валюта з дня на день знецінюється, не вдається бодай на чверть викорінити корупцію… А тут ще й розгул коронавірусу!

Люди у щоденній боротьбі за виживання нервово виснажуються, розчаровуються у чинній владі, стають злобливими одне до одного… На такому соціальному підґрунті надія не росте. Росте хаос і все, що тісно з ним пов’язане, — привласнення землі і засобів виробництва, банківських ресурсів і… людських душ — рабами, як відомо, легко управляти…

Що це, якщо не відверта внутрішня і зовнішня диверсійна діяльність, скерована проти суверенітету України, який так не подобається нинішньому зловорожому путінському Кремлю? Давайте, кажуть науковці й військові спеціалісти, називати речі своїми іменами.

З огляду на ці обставини і в зв’язку з наступними місцевими виборами в Україні з новою силою пробуджуються процеси суспільного бродіння — від невеликих сіл до великої столиці. Столиці великої держави!

Очевидно, що серед населення визрівають незадоволення активізацією адміністративно-територіальної реформи, яка може перерости в глобальний загальнодержавний масштаб і викликати не лише втрату управління, незручності для населення, бюджетну плутанину, колотнечу і навіть масові протести. Кому це, спитати б, в умовах подій на Донбасі вигідно? Звісно, тільки ворогам України.

При цьому ніхто не спішить удосконалювати виборче законодавство з тим, щоб у Верховній Раді запанувало справжнє народовладдя. Ба більше, свідомо створюються перепони у формуванні державної ідеології та розвитку здорової конкурентоздатної науки. У православній Україні свідомо, без обґрунтованих на те мотивів, урівнюються на державному рівні вірування мусульман, іудеїв, буддистів і т. д. Таке враження, ніби хтось аж занадто «доброзичливий» і «страстотерпний» з усіх сил пнеться, аби посіяти у багатонаціональному народі розбрат і громадянське протистояння.

На цьому «сприятливому» соціальному тлі процвітає корупція, яка, переживши легкий переляк після чергових виборів Президента, безпечно продовжує розвиватися. Та й політична продажність стала звичайним явищем. У країну з сумнозвісних 90-х років минулого століття повернулися рейдерство і рекет…

Всі ці негативні явища є результатом нехтування мораллю, духовністю, а також надбаннями вітчизняної науки. Науки, яка протягом 29 попередніх років (років незалежності!) у формі численних монографій, дипломних робіт і дисертацій продукує організаційно-економічні механізми вирішення тих та інших проблем. Та що з тої продукції, яка високо цінується за всіх часів і в усіх країнах світу, крім, як бачимо, України?

…«Батько» сучасної економічної теорії шотландський філософ Адам Сміт справедливо зауважував: «Великі нації ніколи не стають бідними через марнотратство і нерозсудливість приватних осіб, але вони нерідко бідніють у результаті марнотратства і нерозсудливості державної влади».

Україна — велика нація. І вихід у неї справді один: викорінити марнотратство і нерозсудливість у структурах державної влади, передовсім — у центральних. І закорінені у владі протекціонізм чи кумівство тут (доведено попередніми президентами і главами уряду України!) не вихід.

Ми вважаємо, що на чинному етапі розвитку держави (може, навіть як експеримент) конче необхідно здійснити кадрове зміцнення виконавчих органів нашої держави науковцями-практиками з відповідним життєвим і професійним досвідом.

У нинішній Україні є немало потенційних лідерів, здатних змінити ситуацію на краще.

Наш свідомий вибір — відомий український громадський діяч, кандидат медичних і док­тор економічних наук, академік і перший віцепрезидент Академії економічних наук України, академік Академії наук вищої освіти України, академік Академії соціального управління України, політичний експерт Українського інституту аналізу та менеджменту політики, радник експрем’єр-міністра України Анатолій ПЕШКО.

Анатолій Володимирович починаючи з 1990-х років успішно довів свою наукову, організаційну і управлінську спроможність у різних сферах економічної діяльності.

Кременчуцька «Укртатнафта», Ірпінський цегельний завод, Запорізький феросплавний завод, металургійний комбінат «Азовсталь», Північний гірничо-збагачувальний комбінат у Кривому Розі, черкаський «Азот»… Це лише кілька підприємств, у оздоровленні діяльності яких брав безпосередню участь відомий учений і високоосвічений сучасний менеджер А. В. Пешко. Він, як і Стів Джобс та Стівен Вільям Гокінг, читає лекції, ділячись із співвітчизниками найвищого рангу і теоретичними знаннями, і практичним досвідом.

Саме такі люди, як Анатолій Володимирович, могли б у не простий для України час очолити одну з провідних галузей економіки, бути не тільки міністром чи віцепрем’єр-міністром, а й очільником уряду України. Ми твердо переконані, що це був би один із найефективніших і найпродуктивніших прем’єр-міністрів України з часів утворення незалежної Української держави.

При цьому вважаємо, що у зневірі та розхитуванні політичної та соціально-економічної ситуації зацікавлені численні внутрішні і ще більш зовнішні вороги. Власне, ці обставини й обумовлюють наше звернення — здійснити відбір, погоджений із громадськістю, кадрів на державні посади і таким чином реалізувати заходи зі стабілізації соціально-економічної ситуації в державі.