Анатолій Пешко: Продаж української землі -…

Анатолій Пешко: Продаж  української  землі -…

На сайті головного опозиційного проекту України «Голос Правди» опублікована нова запис політолога Анатолія Пешко:

Помилкові дії нинішньої української влади почалися з необгрунтованою і стратегічно помилкової лінії на розвиток дрібного фермерства!

До чого це призвело:

 

Хаотичне виділення земельних паїв на безкрайніх українських полях, викликало втрату 15-20% всіх орних земель за рахунок виділення сільгоспземель для під’їзних шляхів до кожного виділеного паю. Це вже в наступному році дасть втрату врожаю мінімум на 20% – колосальна трата сільськогосподарської продукції. І, відповідально, падіння обсягів сільгоспвиробництва, а значить відрахувань податків до бюджету і падіння бюджету країни. А значить ще більше зменшення бюджету держави.

2. Необхідно звернути увагу на те, що люди, які виділяють землі як би для власної обробки землі, знаходяться у віковому діапазоні від 60 до 80 років і більше. Крім того, практично всі ці люди живуть за межею бідності. У тверезомислячих представників держави це мало б викликати питання: якими засобами (техніка, гербіциди, мінеральні добрива і т.д.) і за чий рахунок ці люди будуть здійснювати обробку землі та вирощування сільськогосподарської продукції. Цілком очевидно, що такі твердження тих жителів села, які забирають свою землю з оренди середніх і великих агровиробників призведе до здачі даної землі в неофіційну, тобто тіньову оренду дрібним фіз. особам-підприємцям та іншим приватним підприємцям, тобто дрібним і середнім, а часом і великим аферистам, які беруть цю землю в неофіційну оренду. Це призводить до втрати фактично 30-40% надходжень до державного бюджету через несплату такими псевдо-орендарями ні прибуткового податку, ні військового збору з орендної плати (які виплачуються орендодавцям в «чорну»). Також ці «оборотлівие» орендарі не платять державі ні фіксований сільгоспподаток, ні податок на додану вартість, ні податків з заробітної плати, які до цього надходили в бюджет від попередніх орендарів, які ведуть агробізнес чесно і платять всі встановлені українським законодавством податки.

3. В результаті того, що на одних і тих же полях різними дрібними, середніми і великими орендарями вирощуються різні культури, при обробці цих посівів відповідно різними засобами захисту рослин буде відбуватися взаємне знищення вирощуваних культурних рослин (тобто, при обробці пшениці від бур’янів будуть знищені посіяні радом ділянки з кукурудзою, соєю, горохом, рапсом і ін. культурними рослинами. і точно так же, той хто буде обробляти, наприклад кукурудзу від бур’янів, будуть знищувати зростаючі поруч на одному і тому ж полі посіви пшениці, ячменю, вівса та т.і.).

4. Крім того, що при такому веденні безладної обробки землі буде порушуватися сівозміну. Необхідно уесть, що дрібні фермери в 95% не мають спеціального агрономічного, а також агрохімічного освіти, на відміну від середніх і великих господарств. Тому, неправильне застосування засобів захисту рослин, а також їх великого асортименту, призведе до варварського знищення родючості українських земель.

5. Крім усього іншого, перетворення безкраїх полів в щось, що нагадує шахову дошку, неминуче призводить до труднощів, а часом і неможливість застосування сучасної, широкозахватної і високопродуктивної сільгосптехніки на таких, первинних на шматки полях. При цьому, постійне додаткове маневрування важкої і потужної техніки призводить до зайвого ущільнення грунтів і багаторазового перевитрати палива, збільшення часу обробки утворилися дрібних паїв землі, що, в підсумку призводить до погіршення і якості обробки землі, і багаторазового подорожчання всіх виконуваних на землі технологічних операцій з вирощування всіх сільськогосподарських культур. А для деяких сільськогосподарських культур їх виробництво на таких рваних полях стає нерентабельним або неможливим.

6. Вся світова практика однозначно свідчить про те, що великотоварне виробництво завжди набагато більш рентабельне, ніж дрібнотоварне фермерство. Тому, у всіх розвинених країнах йде процес об’єднання дрібних фермерів в середні і великі агропідприємства.

Питання продажу земель сільськогосподарського призначення – це утопічна ідея, що загрожує перерости в грандіозний скандал світового значення! тому, що Україна володіє 30-40% всього біогумусу планети. Крім того, в своїх надрах містить величезні запаси корисних копалин в великому діапазоні, включаючи майже всі елементи таблиці Менделєєва. Тобто, українська земля – ​​це ресурс, який не має аналогів в світі, ціну якого неможливо визначити. При цьому необхідно відзначити, що всі найбільш розвинені країни світу намагаються не продавати землю взагалі (Швеція, Фінляндія, Норвегія, Ізраїль, а в Америці землю можна продавати, але тільки державі за ринковою ціною).

Українські агровиробники великого і середнього масштабу на сьогоднішній день мають дуже хороші показники по виробництву аграрної продукції. Їх важке матеріальне становище склалося тільки в останні 3-4 роки. Після того, як революціонери «придатності» різко підвищили податки для агровиробників, причому як на саму сільськогосподарську продукцію, вироблену аграріями, так і на всі витратні матеріали, життєво необхідні для агровиробництва. Тільки з податку на додану вартість останні 4 роки уряд України краде у аграріїв від 6 до 8 млрд. доларів щорічно. При реалізації продукції на експорт, через корупційний бездіяльності антимонопольного комітету, аграрії і Україна втрачають від 10 до 15 млрд. доларів. Я не хочу перераховувати всі побори з боку держави, від яких потерпають українські аграрії, а хочу зазначити, що в цивілізованих країнах світу має місце діаметрально протилежна політика держави по відношенню до своїх агровиробникам для прикладу: щорічно бюджет Євросоюзу виділяє більше 30% всіх коштів на прямі дотації своїм агровиробникам. Крім того, Франція щорічно виділяє близько 450 євро на гектар кожному фермерському господарству, незалежно від результатів його господарської діяльності. У Німеччині виділяється понад 700 євро на гектар допомоги німецьким хліборобам, десь в межах 500-600 доларів надається допомога від держави американським агровиробникам. Хочеться пояснити громадянам України, що така допомога не здійснюється 60 млн. грн. У рік, як це було при Порошенко, які ділилися на три гіганти-агрохолдингу, власники яких були друзями президента і прем’єр-міністра. Для порівняння треба навести деякі цифри: у 2017 році Німеччина виділила своїм агровиробникам тільки прямих дотацій в розмірі 27 млрд. Євро і ще 9 млрд. Євро – непрямих дотацій. в цілому німецькі агровиробники отримали 36 млрд. євро за 2017 рік. Крім того, Євросоюз виділив всім країнам єврозони ще дотацій на суму 30 млрд.євро, які, правда, розподілялися між аграріями країн єврозони нерівномірно. Найменше отримали аграрії Литви, Латвії, Естонії та інших східноєвропейських країн. (В середньому, по 80 євро на гектар) А ось аграрії Німеччини, Франції та Італії отримали в середньому по 300-400 і більше євро на гектар.

Аграрний сектор для України в даний момент часу є, мабуть, одним з найбільш сильних і перспективних важелів по виведенню всієї економіки держави з тривалої на 30 років економічної та соціальної кризи. Рішення, що відкривають дорогу для колосальних за мірками України інвестицій в країну, є ідея передачі в довгострокову оренду 11 млн. Гектар сільськогосподарських земель державної власності вони можуть принести Україні не тільки чистий дохід в розмірі мінімум 3,3 млрд.доларів щороку, але і залучити інвестиції для розвитку зрошуваного землеробства на цих площах, що приверне на ці потреби в країну не менше 110 млрд.доларів. а також, як обов’язкова умова – розвиток тваринництва з відтворенням поголів’я великої рогатої худоби в межах 1 млн. голів на 1 млн. гектар землі, що неминуче приверне в країну близько 240 млрд. доларів протягом 1-3 років.

Звертаю увагу на те, що залучаються в країну кошти будуть безкоштовними і добре контрольованими, тому що, ці гроші є власністю приватних компаній з різних держав світу, що мають розвинені економіки, але не мають природних ресурсів для отримання життєво необхідних для них продовольчих продуктів високої біологічної якості, які вони із задоволенням зможуть вирощувати тільки на українських землях, де є унікальні природно-кліматичні умови, а не тільки сама земля, як це наївно сприймають деякі наївні громадяни України.

З вищевикладеного випливає один незаперечний висновок: українська земля безцінна, а тому вона повинна бути збережена у власності держави і всього українського народу для захисту його корінних інтересів!

Академік, Перший Віце-президент Академії економічних наук України  А. Пешко