Без шансу на виживання, або нова медреформа

Без шансу на виживання, або нова медреформа

Багато в чому це пов’язано, по-перше, з відсутністю у пана міністра необхідних знань про умови та особливості надання медичної допомоги громадянам, в залежності від причин захворювань. А по-друге, з незнанням тонкощів нинішньої системи охорони здоров’я в Україні.

До цих факторів додається нерозуміння менталітету українців в питаннях медичної допомоги населенню. Також, стан економічного і соціально-політичної кризи не дає можливості отримати бюджету країни коштів, адекватних реальної вартості приватизованих об’єктів охорони здоров’я – обласних і районних лікарень, поліклінік, спеціальних медустанов (тубдиспансери, шкірвендиспансери і т.д.) і інших лікувальних закладів.

У разі спроби передачі в приватні руки медичних установ України і, зокрема, як було заявлено міністром, приватизації медичних закладів Києва, в якості пілотного експерименту, це призведе до безсумнівно трагічних наслідків для жителів столиці, особливо похилого віку, а також членів малозабезпечених сімей, з доходом, рівним мінімального прожиткового рівня. На жаль, чисельність цих людей в Києві, як і в усій Україні, досягає приблизно 65% всього міського населення. Цей показник дещо нижчий в Києві, так як це центр держави, де зосереджена найбільша кількість найбільш прибуткових і багатих підприємств, що забезпечують більш високі доходи працюючої частини населення. Якщо говорити про всіх українців, то кількість людей, що живуть на рівні мінімального прожиткового мінімуму, буде досягати приблизно 85%.

Таким чином, реформи системи охорони здоров’я, задекларовані новим, імпортованим в Україну міністром охорони здоров’я, приведуть до поступового вимирання (в результаті недоотримання або неотримання кваліфікованої медичної допомоги) основної частини 75-85% малозабезпечених українців.

Приватизація медичних установ в умовах економічної кризи, а також в умовах неефективної роботи системи контролюючих, правоохоронних та судових органів України призведе до продажу державної власності закладів охорони здоров’я, за символічну ціну, яка буде в рази занижена від реальних даних. Умовно кажучи, чергова “прихватизація” завдасть збитків державному бюджету, обчислюється мільярдами гривень і доларів.

Це буде грунтом для процвітання прихованої мегакорупції. Крім величезних економічних мінусів, найголовнішою втратою будуть життя і здоров’я, і ​​без того багатостраждального українського народу. У разі тотальної або масової “прихватизації” медичних установ Києва та України виникнуть проблеми з наданням невідкладної медичної допомоги пацієнтам з різною ургентної (гострої) патологією. Адже ніхто не пояснює нашому населенню, в якому обсязі і за чий рахунок, буде надавати допомогу приватний медичний заклад в невідкладних випадках (ДТП, розвиток гострого інфаркту міокарда або інсульту, ножових або вогнепальних поранення)? Чи не буде порушуватися клятва Гіппократа, і чи отримають перераховані вище пацієнти всю необхідну медичну допомогу? Малоймовірно, що приватні лікарні надаватимуть дорогі послуги малозабезпеченим громадянам, а також людям похилого віку або інвалідам.

Таким чином, реформування системи охорони здоров’я необхідно проводити не з наскоку, а добре продумано, прорахувавши економічну складову цього процесу, а так само, з огляду на соціально-політичну і ситуацію, що склалася в країні. Важливо відштовхуватися немає від утопічних ідей українських або іноземних чиновників, спрямованих на економію бюджету держави. Пріоритетом має стати найбільш кваліфікована, повноцінна медична допомога, спрямована на відновлення здоров’я громадян України, а також проведення профілактичних заходів, покликаних унеможливлювати високий рівень захворюваності, травматизму і смертності в країні.

Система охорони здоров’я, як і соціального захисту, повинні бути спрямовані на збільшення тривалості життя людей, підвищення народжуваності та всебічної допомоги материнству і дитинству в Україні. Тільки така реформа охорони здоров’я, я твердо переконаний, буде підтримана всіма громадянами та медичними працівниками України, інтереси яких також повинні бути захищені державою, з мотивацією лікарів для їх ефективної та результативної лікувальної практики.

Громадський діяч, академік
і Віце-президент Академії економічних наук України

А.В. Пешко

Розвал держави або перехід до директивному управлінню економікою

Розвал держави або перехід до директивному управлінню економікою

З огляду на те, що вчора було обрано новий склад парламенту, найголовнішою і невідкладним завданням, яке стоїть перед ним є стабілізація економіки і, перш за все, через стабілізацію курсу гривні. Цей основоположний момент для соціально-економічної і політичної стабільності країни повинен бути директивно закріплений постановою Верховної Ради України.

Я сподіваюся, всім зрозуміло, що в разі повного розвалу економіки в країні буде нова, але на цей раз, озброєна революція, яка вже захопить столицю, і торкнеться всіх регіонів України. Така ситуація може стати більш руйнівною і перетворитися в криваву трагедію. Ми не маємо права допустити цього.

Нова Верховна Рада, новий Кабінет міністрів і Національний банк повинні зробити все для непохитності гривні і, бажано, її повернення на колишній курс – 8-10 грн. за долар. Зниження курсу долара по відношенню до гривні дозволить знизити ціни та товари, перш за все вітчизняного виробництва, і, що особливо важливо, на продукти харчування. Зниження цін підвищить купівельну спроможність громадян, що апріорі буде стимулювати виробництво товарів національного походження. Примусове зниження курсу долара за рахунок директивних вказівок керівництва країни, знизить паніку на валютному ринку, і сприятиме реальному зменшенню попиту на долар у населення, що додатково стабілізує гривню.

Купівля валюти для товарів критичного імпорту також повинна проводитися за офіційним курсом, установленим Національним банком України (8-10 грн. За долар). За рахунок цього, не буде рости ціна на імпортні енергоносії і ліки (які не мають аналогів в країні), паралельно зменшитися собівартість продукції всіх вітчизняних виробників (за рахунок зниження ціни на енергоносії). Зниження собівартості наших товарів також додатково збільшить платоспроможну купівельну активність населення країни. Падіння цін на енергоносії, за рахунок віднесення їх до критичного імпорту, знизить собівартість товарів і підвищить конкурентоспроможність нашого виробництва, як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринку, тобто буде активно стимулювати вітчизняну економіку.

Для боротьби з тіньовим обігом долара і припинення наживи валютних спекулянтів, які завдають величезної шкоди бюджету держави, необхідно ввести систематичні валютні аукціони для товарів некритичного імпорту, де курс валюти не потрібно обмежувати штучним способом, а зробити його абсолютно вільним. Перші аукціони проводити з пропозицією продажу невеликих сум валюти, що сприятиме поступовому задоволенню ажіотажного попиту на долар. Постійне проведення валютних аукціонів також призведе до природного падіння курсу долара і євро.

Така система директивного державного регулювання валютного ринку поступально знизить обсяги некритичного імпорту, що позитивно позначиться на зовнішньоторговельному балансі України, і не призведе до погіршення рівня життя малозабезпечених громадян і середнього класу країни. У той же час, дані заходи будуть кардинально захищати вітчизняного виробника і сприяти його розвитку. При цьому ті імпортовані товари, ввезення яких буде значно скорочуватися, в результаті вжитих заходів, будуть заміщатися товарами відроджується національного виробника. Нижчі ціни на товари внутрішнього ринку, які прийдуть на зміну аналогічного імпорту, побічно підвищать купівельну спроможність населення і будуть стимулювати до придбання товарів національного виробника. Це додатково активізує бізнес всередині України і збільшить доходи державного бюджету.

Ось один з найважливіших механізмів прямого директивного державного регулювання економіки, в критичній соціально-економічній ситуації в країні. Хочу ще раз підкреслити, що описаний механізм повинен бути застосований в країні негайно, поки економіка України не впала в прірву!

Громадський діяч, академік
і Віце-президент Академії економічних наук України

А.В. Пешко

«Москалі і наше сало» або як чиновники продовжують грабувати Україну

«Москалі і наше сало» або як чиновники продовжують грабувати Україну

Інфекція передвиборного піару, здається, вразила не лише кандидатів, а й державних діячів. Днями це яскраво довів міністр економічного розвитку України.

Чиновник заявив, що єдиною галуззю, яка дає зростання ВВП в нашій країні (8%) є сільське господарство. Як же хочеться вірити, що міністр просто щиро помиляється, а не навмисно і цинічно поширює неправдиву інформацію. Попри всі старання аграріїв, сільськогосподарська галузь опинилася на межі банкрутства. І, на жаль, навіть ефективний темп роботи, не може протистояти політикам, розгойдувати маятник інфляції. В результаті різкого стрибка курсу долара, всі необхідні матеріали для сільськогосподарського виробництва подорожчали більше ніж на 200%. А це газ, електроенергія, бензин, гербіциди, фунгіциди, інсектициди, добрива, запчастини …

Разом з тим, цінова планка на аграрну продукцію залишилася на рівні минулого року. Багато фермерів змушені продавати своє зерно в збиток – нижче собівартості. Але це мало хвилює чиновників. Вони більше переживають за стабільність корупційних схем, наприклад, тих же відкатів при поверненні ПДВ експортерам.

Безнадійності ситуації додає бездіяльність Антимонопольного комітету і всіх правоохоронних органів. Схоже, що в змові з трейдерами-експортерами, які отримують надприбутки, вони блокують природне зростання цін на сільськогосподарську продукцію. Розмір втрат від такої діяльності складно оцінити – це сотні мільярдів доларів.

Важливо звернути увагу ще на один фактор – Росію. Заробляючи політичні бали, наші держ діячі не перший рік заявляють, що Україна повинна припинити “годувати москалів нашим салом”. Однак замовчують про те, що воно їм вже давно не потрібно. Економіка будується не на словах, а на справах – це цифри і результати.

Втративши 80% російського продовольчого ринку, Україна понесла величезні збитки. Для порівняння в 1991 році ми виробили 51 млн тонн зерна, в той час як наші сусіди 40-50 мільйонів тонн. За 23 роки незалежності України максимально поліпшила свій результат на 5 мільйонів тонн в 2013 до 56 мільйонів тонн зерна. За цей же час Росія наростила обсяги до 92 мільйонів тон в минулому році, а в цьому році вже отримує збільшення до 104 мільйонів тонн. Уже ці кілька цифр яскраво демонструють, як марнослів’я і політиканство наших діячів залишили топтатися на місці одну з найбільш пріоритетних галузей економіки країни. На сьогоднішній день Росія спокійно отримує ринки Близького Сходу, Південної Африки, Південно-Східної Азії і Китаю, легко витісняючи українську сільськогосподарську продукцію. При такому положенні справ банкрутство галузі настане вже через кілька місяців.

Але хоча час безнадійно втрачено всього лише три радикальних рішення можуть протистояти ситуації. В першу чергу, це курс долара. Його необхідно привести на рівень 8-9 гривень, особливо для критичного імпорту. По правді кажучи, на сьогоднішній день поріг курсу не має значення для багатьох галузей і видів бізнесу, які вже загинули. У нашій країні і в даний час (з огляду на нинішню кризову ситуація в економіці) це, в принципі, дуже відносна величина, яка не має відношення до реальності. Але ще працюючим галузям, як сільське господарство, долар по 8-9 гривень дасть можливість залишитися на плаву і навіть давати зростання в своїй економіці.

По-друге Антимонопольному комітету і правоохоронних органів необхідно терміново розібратися з питанням імпорту нафтопродуктів в Україну! Хто “кришує” всього лише 3-5 фірм, яким дозволено імпорт нафтопродуктів в країну? Куди поділися понад 200 нафтотрейдерів, які раніше поставляли нафтопродукти в Україні до приходу до влади нинішніх вищих чиновників? Вищевказане корупційне явище призводить до необгрунтованого зростання цін на нафтопродукти в нашій країні. Це свавілля необхідно негайно припинити!

І по-третє, за бюрократію з дозвільними документами і навмисний демпінг цін на сільгосппродукцію повинна бути не просто передбачена, а застосовуватися кримінальна відповідальність до працівників Антимонопольного комітету України та відповідним, контролюючим ці дії, співробітникам правоохоронних органів.

В іншому випадку, дуже скоро ми згадаємо, що таке голод не за книжками історії, а в реальному житті!

Громадський діяч, академік
і Віце-президент Академії економічних наук України

А.В. Пешко

Реальний курс, долара в тому числі…

Реальний курс, долара в тому числі…

На жаль, ми опинилися не в той час, в не на тому місці. Почавши втрачати світової контроль і усвідомивши силу свого старого противника СРСР, а далі Росії, США вирішили послабити його. Збройний конфлікт – ідеальний спосіб, а досвіду організації таких операцій американцям не позичати. Спрацювали ідеально, чи не усвідомивши наслідків, хвилю підхопила навіть Європа. Адже тут і “боротьба з олігархічними кланами”, і “за демократичні цінності”, і “за підвищення свідомості націй”.

Але от якось непомітно, а пройшов майже рік. І якщо порівняти гасла і реальний результат за цей час, то стає зовсім не по собі. У нашій країні ведуться військові дії. Вчорашні друзі вбивають один одного, а сім’ї діляться на своїх, і чужих. Усвідомивши економічні наслідки ескалації конфлікту з Росією, союзники тихенько відвертаються. Європа сором’язливо прикривається копійчаної допомогою і декількома сотнями бронежилетів, дозволяючи нашого східного сусіда будувати газопроводи в обхід України.

Тим часом, під виглядом штучної розкручування теми інфляції гривні, в країні проводиться плановий і вмілий грабіж, в рази перевищує апетити колишньої влади. Нова команда на чолі з Олександром Турчиновим, Арсенієм Яценюком і колишнім главою Нацбанку Степаном Кубівим ні в чому собі не відмовляє. А про Лондонської нерухомості колишнього генпрокурора України Олега Махніцького за десятки мільйонів доларів вже ходять легенди. Причому, на цю тенденцію вибори президента і нові призначення, в тому числі глави Нацбанку, ніяк не вплинули.

Комплекс обмежуючих факторів, які зараз застосовуються до України, ставлять нашу країну в стан банкрута. На сьогоднішній день навіть найбільш ліквідні підприємства промислового і агро комплексів починають працювати в збиток. Основною причиною чого – гіперінфляція і відсутність ефективної боротьби з нею. Свою життєздатність можуть підтримувати тільки сфери з бюджетної підживленням. Але через місяць і вони можуть опинитися на межі фолу. Звичайні люди почали боротьбу за виживання і підготовку до голодної та холодної зими. Політики забирають у нас сили, вимотують своїми заявами і підштовхують до очікування дива. Тим часом для реального вирівнювання ситуації необхідно всього кілька кроків.

Як би це не звучало, по-перше, потрібно припинити війну. Не піддаватися на провокації і бутафорські пропозиції допомоги. Адже ніхто з так званих союзників ніякими грошима не поверне нам наших дітей, братів, батьків і чоловіків.

По-друге, валюта для критичного імпорту повинна купуватися у Нацбанку по курсу 8-10 гривень за долар. Бізнес досі працює з цим показником і розуміє, що все інше – штучна накрутка. Саме за таким індексом повинні закуповуватися життєво важливі товари, які у нас не виробляються. А в першу чергу це енергоносії, обладнання ВПК, фармацевтичні препарати, запчастини для агропромислового комплексу, необхідні добрива та засоби захисту рослин. Всі інші сфери можуть обслуговувати свої валютні потреби на відповідних аукціонах.

Дії влади повинні бути спрямовані на зростання внутрішнього ринку і реальне підвищення купівельної спроможності населення. Ці умови в дуже короткостроковій перспективі дозволять не тільки вирівняти ситуацію в економіці, а й вийти на вже частково спорожнілі, через так званих санкцій, ринки Європи і Росії. Такі кроки влади підвищать добробут кожного жителя країни, зберігши тисячі життів українців.

Громадський діяч, академік
і Віце-президент Академії економічних наук України

А.В. Пешко