Звернення Академіка Анатолія Пешко до народу України.

Звернення Академіка Анатолія Пешко до народу України.

Шановні співвітчизники!

Дорогі Українці!

 

Звернутися до вас мене спонукали не стільки події останніх тижнів, які періодично розбурхують суспільно – політичне життя нашої країни, скільки відчуття тотального руйнування і остаточного занепаду основ державності України. Йдеться про Святого – про долю держави і народу, які протягом століть вражали світову громадськість своєю феноменальною історією і здатністю до боротьби за свободу, за незалежність і суверенітет. Сьогодні ми з Вами стаємо свідками і одночасно реальними учасниками ганебного процесу занепаду і втрати багатьох очевидних досягнень, які зростали в драматичних і часто трагічних для нашого народу історичних змаганнях, в горнилі важкої і одночасно гранично творчої праці наших предків.

Так сталося, що відродження новітньої державності України проходило в період кризових подій, в часи цивілізаційних переломів і революційних змін. Слово “криза” протягом минулих 30 років, на жаль, так і не зникло з лексикону громадян України. Однак, сьогодні ми дійшли до такої “точки неповернення”, коли за кризою чітко проглядаються реальні загрози розпаду, знищення і занепаду всього того, що творилося не тільки кров’ю і потом багатьох поколінь, а й ціною великих потрясінь і випробувань, унікальних навіть в масштабах світової цивілізації. Свобода, яка протягом десятиліть вважалася однією з головних здобутків і водночас – величним орієнтиром демократичного розвитку держави України, сьогодні цілком очевидно набуває обрисів анархії. Загальновідомо, що анархія – це свобода без відповідальності, а насправді – це ще й переддень повного занепаду і знищення важливих суспільних конструкцій і механізмів. Прикро визнавати, але саме зараз ми маємо всі ознаки такого занепаду і кожен новий день нашого життя тільки примножує ганебний рахунок подій в процесі спустошення і повної деградації суспільства.

Ми стали німими свідками замаху на святині України-на українські землі, які сьогодні в якості потужного бонусу нашої державності і незалежності, готуються до розпродажу. Вже сьогодні ми змушені визнавати, що значна частина земель, сумарна вартість яких за найскромнішими підрахунками становить від 300 до 700 мільярдів доларів США, вважається власністю нуворишів, які вже скористалися чисто шахрайськими схемами для її придбання. І це при тому, що річний бюджет України сьогодні досягає ледь 40-ка мільярдів доларів США!

У такому ж контексті занепаду і руйнівного колапсу відбуваються практично всі економічні, соціальні та політичні перетворення в Україні, які, за гіркою іронією долі, називаються реформами. Це слово в Україні вже давно стало синонімом грубого знущання над людьми, які виявилися зайвими на своїй і Богом посланій землі. Економіка України, внаслідок цілого ряду бездарних реформ, впала до найпримітивніших форм свого існування, а найсумнішим економічним досягненням сучасної України можна вважати тіньовий сектор, який протягом десятиліть демонструє стійку здатність до відтворення в гігантських масштабах. Логічним наслідком такої ситуації став параліч галузі охорони здоров’я України, а одна з найкращих у світі система освіти України сьогодні також стрімко занепадає і деградує. При цьому в Україні майже знищена система професійно-технічної освіти, яка свого часу генерувала покоління творців індустріалізації і забезпечила нашу країну потужним кадровим потенціалом, запаси якого, на жаль, вже вичерпані.

За таких умов в Україні стрімко поширюється соціальна маргіналізація, а моральна деградація суспільства набуває тотального характеру. Зруйнованою виявилася стійко звична і заснована на цивілізаційних традиціях організація життя суспільства. Руйнування правової свідомості і дисципліни досягла в Україні критичної точки. Наша держава несподівано для більшості її громадян раптом перетворилася на країну пенсіонерів, частина яких вже сьогодні виявилася без жодного соціального забезпечення.

В умовах кризи, посилення глобальних процесів стагнації в масштабах усього світу, виняткового значення набуває рівень професіоналізму і зрілості, згуртованості і відповідальності національної еліти, яка головним чином зосереджена в середовищі правлячої верхівки України. Сумно визнавати, але саме владна верхівка нашої держави протягом останніх років демонструє зразки моральної каліцтва і стає в очах суспільства головним об’єктом презирства і ненависті.

Спроба чинної влади прикрити свої аморальні і злочинні дії, пов’язані з розкраданням української землі, яка, за офіційною інформацією, вже розкрадена більш ніж на 5-7 мільйонів гектарів і продовжує розкрадатися і далі. В результаті прийняття Президентом України В.О. Зеленським указу про передачу земель з державної власності об’єднаним територіальним громадам, процес тотального злодійства орної землі держави набув ще більшого розмаху. Отримані від держави землі, територіальні громади переводять у землі, призначені для ведення особистого селянського господарства. Після чого, під егідою виділення землі для учасників АТО, списки з одних і тих же прізвищ «кочують» по багатьох областях України, цю землю майже миттєво продають кінцевому замовнику (власнику, представнику того чи іншого олігарха, імена яких добре відомі Президенту).

У разі, якщо український народ дозволить владі ввести в дію закон про продаж землі в Україні, всі вкрадені землі будуть перепродані іноземним власникам через механізм застави цієї землі під кредити банків!

Це буде остаточною крадіжкою української землі і перехід її у власність світової фінансової олігархії, що управляє сьогодні США, а по суті – і всім світом!

Це є втрата української території, її суверенітету та її територіальної та продовольчої безпеки, життєвого простору народів України!

Аналогічна ситуація спостерігається з продажем державних підприємств, що мають стратегічне значення і, які могли б приносити Україні колосальні доходи для бюджетного фінансування систем освіти, охорони здоров’я, пенсійної системи та системи соціального захисту малозабезпечених громадян України. Але в результаті штучного доведення до банкрутства, ці унікальні виробництва сьогодні гранично знецінені, оскільки ціна їх навмисне занижена часом в тисячі разів.

Нинішня влада України цинічно зневажає Конституцію і закони України, а також систему судової влади, починаючи від Конституційного Суду України і продовжуючи судами нижчестоящих інстанцій. Образа і приниження людської гідності голови і суддів Конституційного Суду України, і подібне ставлення до суддів інших інстанцій – це грубе порушення Конституції, законів України. Це є втручання в діяльність судових органів – ст.376 Кримінального кодексу України (далі – КК України), спроба захоплення державної влади-ст. 109 КК України.

Поряд з придушенням судової влади відбувається зачистка інформаційного простору. Закриваються не тільки як би канали народного депутата В. Медведчука “NewsOne», «Zik», “112”. До цього подібним чином був закритий канал “КРТ», «Київська РУСЬ», на черзі телеканал” НАШ ” та інші теле – і радіо компанії, які представляють опозиційні сили в Україні і показують українському народу непрофесійні, зате відверто цинічні, незаконні, підтримувані американо-Євро-атлантичними силами, злочинні дії Президента, Уряду і якогось незрозумілого, неконституційного органу РНБО. Все це підпадає під статті КК України, а саме: перевищення влади – ст. 365 (далі – КК України), Зловживання владою – ст.364 КК України, Перешкоджання законній діяльності журналістів – ст. 171 КК України.

Прикро визнавати, але всі вищеназвані кризові явища і процеси досі сприймаються в Україні тільки на рівні пасивного споглядання і констатації плачевного або навіть катастрофічного стану речей.

Злидні українського народу сягнули небачених масштабів. Її посилює страхітливе зростання тарифів на газ, електроенергію, гарячу і холодну воду, зростання цін на інші комунальні послуги, а також падіння купівельної спроможності громадян в результаті інфляції, викликаної небаченим падінням економіки України.

Практично тотальна люмпенізація переважної більшості українців в наслідок важкого економічного становища в країні, призвела до високої смертності, захворюваності, низької народжуваності, міграції простих людей та інтелігенції з України. Страшно бачити що дана ситуація викликала жахливу бідність і неможливість людей забезпечити себе найпростішими, необхідними продуктами харчування і вже практично недоступними необхідними лікарськими препаратами.

Усвідомлюючи катастрофічну ситуацію в економіці України, розуміючи небезпеку руйнування основ суспільного життя нашої країни, споглядаючи масштаби розумового спустошення і деморалізації народних мас, які поки залишаються жити в Україні, ми повинні закликати до єднання, граничної негайної мобілізації всіх людей, здатних запропонувати альтернативний шлях подальшого розвитку нашої держави. По суті, мова йде про заклик до порятунку, про необхідність швидких, і, швидше за все – надзвичайних перетворень і дій, якими можна зупинити катастрофу, над прірвою якої виявилося і дуже небезпечно балансує держава Україна. Ми повинні негайно бити тривогу, нам потрібні ініціатива, сміливість і тверезий розум! Нам потрібні солідарні дії і непохитна воля ! І найбільше-нам потрібна перемога!

Слава нашим батькам, дідам і прадідам, які проявили мужність, хоробрість і непохитну волю в боротьбі з фашизмом під час Великої Вітчизняної та Другої світової війни і захистили наші народи від фашистської чуми!!!

Ми повинні показати, що ми гідні бути нащадками наших батьків, дідів і прадідів, ми не повинні дозволити поширення фашизму на території своєї Батьківщини!!!

 

З повагою до пам’яті наших батьків, дідів і прадідів

громадський діяч,

Керівник громадської організації

“Захистимо народ і землі України»,

академік і Перший Віце-президент

Академії економічних наук України

доктор економічних наук                                                              А. В. Пешко

 

 

 

Нафтогаз у мінусі: які причини мільярдних збитків та їх наслідки

Нафтогаз у мінусі: які причини мільярдних збитків та їх наслідки

Експерти відзначають, що величезний збиток Нафтогазу в першому півріччі викликаний низкою зовнішніх і внутрішніх факторів

https://money.comments.ua/news/economy/naftogaz-v-minuse-kakovy-prichiny-milliardnyh-ubytkov-i-ih-posledstviya-660846.html?fbclid=IwAR2yN1PPL8Nz3dvQlxmMaojjnrBdcv-kDUw4bqLg39efSfK7z8AAxBA1QgI

25 Вересня 2020, 12:44

Автор:

Таїсія Єрохіна

Консолідований чистий збиток групи “Нафтогаз” за перше півріччя 2020 року склав 11,5 млрд гривень. Глава НАК “Нафтогаз Україна” Андрій Коболєв запевняє, що такі колосальні збитки пов’язані зі зниженням попиту і цін на енергоресурси у зв’язку з кризою, викликаною коронавірусом. А ось колишній виконавчий директор компанії Юрій Вітренко обрушився на недавнього колегу з критикою. Чим викликані збитки НАК? Як це відіб’ється на українцях? Чи потрібно державі відновити контроль над компанією, яка перейшла під фактичне зовнішнє управління? На ці та інші питання “коментарі” дізналися відповіді у експертів.

 

 

“Найбільший вплив має внутрішній фактор, який складається з декількох компонентів”

Максим Білявський, експерт Центру Разумкова, вважає, що збитковість НАК “Нафтогаз України” очевидна. Особливо в першому півріччі 2020-го. Ситуація, за його словами, пояснюється, як зовнішніми, так і внутрішніми факторами.

“На мій погляд, найбільший вплив має внутрішній фактор, який складається з декількох компонентів – – говорить експерт. – Перше-це втрата доходу від здійснення товаротранспортної роботи внаслідок відділення оператора газотранспортної системи. Варто зазначити, що передбачена в новій транзитній угоді агентська винагорода не відповідає доходам майбутніх періодів. По-друге, це падіння обсягів видобутку газу, що на тлі серйозного падіння котирувань в ЄС призвело до втрати доходу. По-третє, подальше накопичення боргових зобов’язань учасників ринку перед Нафтогазом”.

Завершуючи перерахунок внутрішніх факторів, Максим Білявський зазначає І статтю”витрат”. Вони дійсно помітно зросли в порівнянні з попередніми роками. Цьому, на думку експерта, є кілька пояснень, у тому числі — збільшення витрат на оплату праці та адміністративно-господарські потреби, оренда офісних приміщень, тощо.

“Про витрати на інформаційно-комунікаційні послуги (це критикував Вітренко – ред.) — питання спірне. Україна знаходиться у стані гібридної війни. Це означає, що ворог діє через медіа. І Нафтогаз-один із суб’єктів цього процесу. Тому потрібні заходи з протидії загрозам і підтримки іміджу галузі. Питання в іншому: наскільки витрати здійснюються за ринковими цінами? Шукати відповіді-це вже компетенція внутрішнього аудиту та Рахункової палати України”, – підкреслює експерт Центру Разумкова.

Що стосується зовнішніх факторів, що вдарили по Нафтогазу, то серед них Максим Білявський називає форс-мажорні обставини: той самий коронакризиз, який призвів до зменшення обсягів споживання енергоресурсів, інвестиційного потоку, і в цілому змусив підприємства галузі перетрансформуватися під нові виробничі реалії, що теж вимагає коштів.

“У збитках НАК винен не повністю”

Гендиректор ТОВ” Нафтогазбудінформатика”, голова Експертної ради з питань газової промисловості та ринку природного газу Леонід Уніговський вважає, що не у всіх понесених збитках винен Нафтогаз.

“Є новела в законодавстві про ринок природного газу ще від 2015 року. При виконанні спецзобов’язань (коли ціни для споживачів знижуються в “ручному режимі” — ред.) Кабмін повинен розробити і затвердити порядок компенсації за них. Досі відповідний порядок уряд не прийняв. І Нафтогаз, і облгаззбути виконували спецзобов’язання (ПСО). Компенсацій за це не отримали”, – зазначає Леонід Уніговський.

Він також підкреслює, що коли Нафтогаз минулого року купував дорогий газ для заповнення наших підземних сховищ, він вирішував завдання енергетичної безпеки України. Адже російського транзиту в цьому році могло і не бути, переговори затягнулися… на думку експерта, повинен бути закон про стратегічні резерви природного газу. Але його, як і порядку компенсації за ПСО, немає.

“Це-об’єктивні обставини, які говорять, що у збитках НАК винен не повністю, – підкреслює Леонід Уніговський. – Але є і дійсно досить істотні обставини, що призвели до збитків, до яких Нафтогаз має пряме відношення. Серед таких, як мені здається, провали в системі управління. Перехід на дивізіональну структуру управління був реалізований з певною похибкою. Це не дає можливості ефективно управляти підприємствами, які входять в НАК. Як наслідок-провалами з видобутком”.

Експерт упевнений, що ціна на газ для споживачів однозначно буде підвищуватися. Питання лише в тому – чи дотягне вона до ціни 2019 року. І чи не спробує Нафтогаз закласти в неї ще й вартість зберігання.

“Нафтогаз слід націоналізувати”

Академік, перший віце-президент Академії економічних наук України Анатолій Пешко вважає, що збитки НАК завищені, а багато з них створені штучно.

“Говорить той факт, про який я говорив заздалегідь. Як тільки буде зменшуватися транзит російського газу, почнуться проблеми. І витрати на утримання ГТС, і падіння доходів від транспортування, і величезні премії представників Нафтогазу (особливо т.зв. топ-менеджерів і членів Наглядової ради), і колосальна корупція в газовому секторі – все це виливається в збитки для всієї України. Покривати які, впевнений, спробують за рахунок пересічних громадян. Мова і про підвищення тарифів, і про підвищення податків, і про інші способи наповнення бюджету управлінцями, у яких не вистачає розуму робити це інакше”, – підкреслює експерт.

На думку Анатолія Пешко, Нафтогаз слід націоналізувати. І не підпускати до управління ним зовнішні структури.

“У всіх країнах нафто-газовидобувні галузі, видобуток корисних копалин-національне надбання. І вони практично ніколи не бувають збитковими. За їх рахунок міститься практично вся соцсфера. Норвегія, Данія, Швеція — люди захищені там за рахунок природних монополій, якими керує держава. І тільки в України – “свій шлях”. Який поки веде лише до стрімкого зубожіння населення і ослабленням держави практично у всіх сферах”, – резюмує академік.

Джерело: comments.ua

Економічний крах України

Економічний крах України

 Экономический крах Украины

Всупереч численним заявам провладних економістів і самих членів нинішнього парламенту і уряду про те, що в України, нібито, є якесь економічне зростання в 2,5%.
(ДО РЕЧІ, передбачалося зростання в 3,2%).

Насправді, українська економіка поступально і неухильно рухається у прірву.

Численні кредити МВФ і Світового банку не тільки не покращують ситуацію в економіці, а навпаки, сприяють пролонгації перебування при владі абсолютно непрофесійних авантюристів, які грабували і продовжують грабувати український народ. На жаль, в оточенні новообраного президента теж не спостерігається високопрофесійних економістів, чесних і відповідальних фахівців, які мають за плечима досвід ефективного управління якими-небудь серйозними підприємствами реального сектора економіки. Ще раз звертаю увагу, Україні потрібні професіонали, реально знають різні види як промислового, так і сільськогосподарського виробництва. Нам не потрібні економісти – теоретики», які люблять віртуально міркувати про економіку і які вже на практиці, що займають вищі посадові пости в державі, показали свою неспроможність, як ефективні керівники, які знають реальне виробництво, і що володіють талантом підняти це вже наполовину, а інколи й повністю розвалене підприємство . Я маю на увазі таких економістів, як Пинзеник, Лановий, Черняк і їм подібні економісти-утопісти.

Проблеми України набагато серйозніші, ніж це намагається представити нинішня влада.

-по-перше: в країні, практично, розвалені всі промислові, і особливо машинобудівні підприємства. Десь на рівні 40-60% їх виробничої потужності працюють металургійні підприємства, а також гірничо-збагачувальна галузь. Причому, 60% продукції Гзк продається на експорт, а не на українські металургійні підприємства. Це не тільки збитково для країни, але це яскраво демонструє факт того, що на металургійних підприємствах України працюють не більше 40-50 % їх потужностей. Інша частина виробництва просто зруйнована. І це при тому, що на світовому ринку зберігається попит на дешеву українську металургійну продукцію. Українська металургія виживає не за рахунок високої ефективності роботи, не за рахунок модернізованих підприємств і виробництва високоякісної і високорентабельної продукції, а лише завдяки тимчасової, але сприятливій кон’юнктурі на зовнішніх ринках країн, що розвиваються.

по-друге: українське машинобудування знаходиться в стані хворого реанімаційного відділення, що знаходиться на штучному диханні. Відносно стабільна ситуація на підприємствах, що виробляють машинобудівну продукцію військового призначення, український автопром практично не функціонує. Сільськогосподарське машинобудування, по суті справи, зводиться до існування чотирьох підприємств – Бердянський завод сільгоспмашинобудування, який виробляє лише жатки різного призначення та іншу дрібну й малотехнологичную продукцію для імпортних комбайнів. На жаль, українські комбайни в Україні не виробляються. У жалюгідному стані знаходиться Харківський тракторний завод (ХТЗ). Він випускає невеликі партії тракторів 1 і 2 класу потужності. Є спроби виробництва тракторів 3 класу. Але якість цієї продукції дуже низька через використання, в основному, китайських комплектуючих, тому що вітчизняні підприємства-суміжники практично всі знищені. Спроби виробництва причіпний сільгосптехніки, на жаль, невисокої якості роблять Одеський завод сільгоспмашинобудування і Богуславський машинобудівний завод, що виробляє середні за якістю причіпні обприскувачі та іншу дрібну сільгосптехніку. Ми бачимо, що так звана аграрна Україна, по суті справи, позбавлена найважливішого компонента агровиробництва, а саме, сільськогосподарського машинобудування. Розвинена в радянські роки галузь українського літакобудування повністю розграбована і розвалена. На руїнах вітчизняних авіапідприємств робляться спроби виробництва нових військово-транспортних літаків.

Українське ракетобудування реально розграбоване і розвалене. У цій галузі американські та інші західні компанії просто висмоктують інтелектуальний потенціал (українських інженерів) та інших наукових співробітників найвищого рівня підготовки.

-по-третє: українська енергетика знаходиться на межі розвалу і повної зупинки. Це видно по плачевного стану підприємств ТЕЦ, а ще більш жахливий стан АЕС , де з 15 енергоблоків всіх п’яти АЕС України одинадцять енергоблоків повністю виробили свій ресурс і потребують або реконструкції, причому вартість реконструкції одного енергоблоку 300-500 млн. доларів, або виведенні з експлуатації та закриття старих енергоблоків (вартість закриття одного енергоблоку 500 млн. доларів) , або у будівництві нових енергоблоків (вартість одного енергоблоку 5 млрд. доларів). Як ми бачимо, при самому бюджетному варіанті експлуатації атомної енергетики, на реконструкцію вже відпрацювали свій ресурс енергоблоків, необхідно 5,5 млрд. доларів. разі закриття старих і будівництва нових енергоблоків, Україні необхідно 60, 5 млрд. доларів.

На гідроелектростанціях ситуація не менш плачевна. В аварійному стані знаходяться більшість побудованих ще в період активної радянської індустріалізації ГЕС. Особливо гостро стоїть питання про необхідність термінового ремонту греблі Дніпровської ГЕС, хоча ознаки руйнування і ризик прориву гребель має місце і на інших ГЕС України. Крім Дністровської ГАЕС.

– по-четверте: стан агропромислового виробництва вже перейшло з стану занепаду в процес поступального і неухильного скорочення посівних площ за рахунок непрофесійною і авантюрної діяльності профільних міністерств нинішнього Кабінету Міністрів України. Це відбувається за рахунок бездумного виділення земель із загальних полів маленьких ділянок окремим дрібним фермерам або ж, безпосередньо, власникам земельних паїв, які обробляють землю з грубими порушеннями технології агровиробництва, що призводять до виснаження і різкого падіння якості орної землі. Крім того, величезна кількість посівних площ губляться за рахунок виділення під’їзних доріг до кожного дрібного приватного земельного паю. Все це в підсумку призводить до неможливості використання широкозахватної і сучасної сільгосптехніки, а також робить або неефективною, або взаємознищувалися процес застосування гербіцидів: фунгіцидів, інсектицидів, десикантів і ін. засобів захисту рослин. Також це підвищує витратність виробництва за рахунок збільшення обсягів маневрування техніки, що випливають звідси зайві витрати палива, витрата насіннєвого матеріалу, перевитрата мінеральних і органічних добрив, погіршення роботи для механізаторів. В цілому, всі ці “новації” значно збільшують витрати на виробництво продукції, при тому що світові ціни попиту на дану продукцію залишаються стабільними, що, в цілому, викликає різке падіння прибутковості сільгосппідприємств. Недоотримані прибутки аграріями України пов’язане з введенням ПДВ у розмірі 18 % на всю вироблену продукцію, а також введення ПДВ на всі витратні матеріали для агровиробництва, що закуповуються по імпорту, на які вводяться ще й додаткові акцизи та ін. збори, які запровадив Уряд України для свого виживання за рахунок знищення аграрного сектора. За моїми підрахунками, Уряд щорічно краде у агровиробників не менше 160 млрд грн. це при тому, що у всіх розвинених країнах світу сільське господарство звільнено від усіх податків, а отримує пряму підтримку від держави у вигляді прямих і непрямих дотацій (для довідки: у Європейському Союзі – 30 % всього бюджету ЄС йде на пряму підтримку агровиробників). До цього ж результату призвели дії Уряду внаслідок різкого підвищення орендної плати за землю, такого ж великого підвищення фіксованого сільгоспподатку, економічно необґрунтованого підвищення заробітних плат в приватному агросекторі, що при колосальних податкових ставках на зар. Плати в цілому призводить до різкого падіння прибутковості сільгосппідприємств.

В результаті некомпетентних дій авантюрного уряду агровиробники не тільки не в змозі вести розширене відтворення і впровадження новітніх технологій (включаючи найважливіший аспект – розвиток зрошуваного землеробства), але на превеликий жаль, аграрії вже не в змозі проводити навіть планову модернізацію своєї техніки і технологічних об’єктів, таких, як зерносховища, склади і т. д.

Наведена вище інформація ясно і зрозуміло демонструє стан розвалу української економіки, яка ще більше ускладнюється за рахунок воєнних дій на Сході України, що призводить до падіння інвестиційної привабливості всієї України, виїзду українських фахівців і робітників на роботи і ПМЖ в європейські країни, частково Росії. Кредити МВФ і Світового банку були проїдені і розкрадені , а в результаті дій авантюрного прем’єр-міністра А. Яценюка і його 1 заступника – Н. Яресько, було підписано таке боргове угоду (угоду щодо реструктуризації боргу), при якому Україна з-за боргу в 3 млрд. доларів була кинута в кабалу до її зовнішнім кредиторам , коли ми повинні віддавати не тільки борги з відсотками, але, за умови зростання ВВП більше 4 %, Україна буде зобов’язана віддавати кредиторам щорічно по відсотках – 20 % від свого ВВП . Цей дикий факт зробив Україну практично вічним рабом МВФ! Виходу з ситуації, що склалася, при традиційному веденні господарської діяльності сьогодні вже немає. Тільки цього року Україна повинна погасити % за кредитами у розмірі 417 млрд.грн., що більше, ніж 15,5 млрд. доларів (це майже половина державного бюджету – держ. бюджет 38 млрд. доларів) .

Таким чином, я з великим жалем констатую факт повної економічної неспроможності української держави і , як наслідок, різке погіршення рівня життя українців , в результаті вкрай мізерне фінансування державою всіх найважливіших соціальних напрямків , за які несуть відповідальність, саме Президент, Уряд і Верховна Рада України: мізерне фінансування охорони здоров’я , що приводить до його розвалу, яке намагаються завуалювати видимістю якихось псевдореформ, а насправді просто примітивне знищення матеріальної бази української медицини і виживання медперсоналу не просто з роботи, а з своєї рідної країни. Аналогічна ситуація спостерігається в системі як середньої, так і вищої освіти України, така ж плачевна ситуація в сфері культури і науки нашої держави!!!

Можу констатувати факт того, що традиційні підходи до виведення України з цього економічного і соціального колапсу будуть марними і безрезультатними. Я бачу порятунок України тільки в проведенні абсолютно нової, нетрадиційної стратегії і тактики, як економічної, так і фінансово-банківській, енергетичній та інфраструктурної політики. Україну можна вивести з кризи без руйнуючих кредитів МВФ і Світового банку, але це зовсім інша стратегія і технологія економічного розвитку української, і не тільки Української, держави. Ці принципи однаково будуть ефективними не тільки для України, але і для Росії, Білорусі та ін країн світу.

З оптимізмом і вірою в українську,

російська, білоруська та інші народи, академік

А. В. Пешко

Прихватизація по-євроманданівськи або “порохомор” в українській економіці

Прихватизація по-євроманданівськи або “порохомор” в українській економіці

Третя доба як не оголошують учасників, після того, як Мураєв підняв шум навколо цієї теми.
3 жовтня 2018 р. Кабінет міністрів України оприлюднив багатообіцяюче і інтригуюче розпорядження №756-р «Про затвердження умов продажу державного пакета акцій публічного акціонерного товариства «Центренерго» за конкурсом і відкритістю пропонування ціни за принципом аукціону».
Історія багатостраждальної української прихватизації ще не знала подібних прикладів жадібності та безмежності! Однак, як ми бачимо українські “єврореформатори” здатні справити незабутнє враження навіть на» бувалих ” аферистів і пройдисвітів.
Важко повірити, але з моменту опублікування вищезазначеної постанови Кабінету міністрів України в української громадськості, підприємницької і економічної еліти з’явилася можливість спостерігати факт «небаченої щедрості» українського уряду до близьких йому за духом і, можливо, ще з якихось причин, потенційним інвесторам публічного акціонерного товариства «Центренерго».
Особливу увагу звертає на себе третій пункт даної постанови, згідно з якою український уряд зобов’язується погасити всі борги вищезазначеного АТ, які мали місце до дати переходу права власності до покупця державного пакету акцій, який становить 78,289 % від статутного капіталу цього АТ.
Згідно опублікованої постанови Кабміну, фонд держ. майна бере на себе зобов’язання погасити інвестору будь-які збитки або витрати (точніше оплатити будь-які суми донарахованих податків та зборів, в т.ч. штрафні санкції та пеню , а також інші штрафи, які нараховані підприємству за рішенням суду , яке вступило в силу після дати переходу права власності на пакет акцій АТ «Центренерго» до її покупцю).
Суть сенсації, пов’язаної з прихватизацією АТ «Центренерго» полягає в тому, що за 27 років незалежної України вперше в її історії держава взяла на себе зобов’язання виплатити покупцеві всі борги, які утворилися у даного підприємства до передачі його новому власнику. Причому, по суті справи за весь термін його існування.
Не виключено, що сума компенсації новому власнику буде навіть вище вартості самого підприємства.
Виникає враження, що в Україні є інвестори, що володіють феноменальними здібностями, з можливістю гіпнотичного дії на Кабінет міністрів України. І схоже, що такі люди є власниками однієї з фірм – покупців під назвою ТОВ «Укрдонинвест», яке, згідно слів народного депутата Євгена Мураєва пов’язано з найближчим помічником Порошенко Ігорем Кононенко, а у фонді державного майна дану фірму курирує заступник Голови фонду Володимир Державін -теж близький друг Кононенко. За дивним збігом «обставин», пан В. Держвин є близьким другом голови наглядової ради АТ «Центренерго» Олександром Візиром.
Воістину, шляхи українських корупціонерів несповідимі! Виникає питання до українських правоохоронних органів і створених при “батьківській” підтримці США українським антикорупційним органам: НАБУ, САП, САС України. Українське суспільство з глибокою тривогою стежить за закінченням ери постевромайдановской приватизації. Перед Україною, як ніколи гостро стоїть сакраментальне питання: Бути чи не бути? після такої прихватизації.
Академік і Віце-президент
Академії економічних
наук України А. В. Пешко

ЗВЕРНЕННЯ АКАДЕМІКА АНАТОЛІЯ ПЕШКА ДО СПІВВІТЧИЗНИКІВ!

ЗВЕРНЕННЯ АКАДЕМІКА АНАТОЛІЯ ПЕШКА ДО СПІВВІТЧИЗНИКІВ!

ДОРОГІ СПІВВІТЧИЗНИКИ! УКРАЇНСЬКО-АМЕРИКАНСЬКА ВЛАДА ПРОВОДИТЬ ПОЛІТИКУ ВІДКРИТОГО ГЕНОЦИДУ НАШОГО НАРОДУ!
З ЦІЄЮ МЕТОЮ БЕРУТЬСЯ ПІД КОНТРОЛЬ ВСІ ЗАСОБИ МАСОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ І НЕ ТІЛЬКИ ТЕЛЕБАЧЕННЯ, АЛЕ, НА ЖАЛЬ, І ВЕСЬ ІНТЕРНЕТ!!!
АМЕРИКАНСЬКІ КОМПАНІЇ GOOGL І ЇЇ ДОЧІРНІ ПІДПРИЄМСТВА ВІКІПЕДІЯ, ВСІ ДОДАТКИ ВІКІ -, НАВІТЬ КОМПАНІЯ FACEBOOK ПОВНІСТЮ ПЕРЕЙШЛА НА СЛУЖБУ ЦРУ!!!
З ЦІЄЇ ХВИЛИНИ ВСІ ІНФОРМРЕСУРСИ ПРАЦЮЮТЬ В ІНТЕРЕСАХ НИНІШНЬОЇ АНТИНАРОДНОЇ-ПРОАМЕРИКАНСЬКОЇ ВЛАДИ!!!

ВОНИ ХОЧУТЬ ЗБЕРЕГТИ ДІЮЧИЙ РЕЖИМ НА ПРЕЗИДЕНТСЬКИХ І ПАРЛАМЕНТСЬКИХ ВИБОРАХ ! НАС ЛЯКАЮТЬ РУКОЮ КРЕМЛЯ, А В ЦЕЙ ЧАС, ЗАГРІБАЮЧІ РУКИ ДЯДЬКА СЕМА ГРІЮТЬСЯ НА УКРАЇНСЬКІЙ НАФТІ І ПРИРОДНОМУ ГАЗІ, ЗАРОБЛЯЮТЬ ГРОШІ НА ВІЙНІ, ПРОДАЖУ НАШИХ ЛІСІВ ТА ІНШИХ РЕСУРСІВ!!!

НАШИХ ДІТЕЙ ЖЕНУТЬ ПРАЦЮВАТИ НА ЧУЖУ ЕКОНОМІКУ (ТАК ЗВАНИЙ БЕЗВІЗ), ЗНИЩУЮЧИ ПРИ ЦЬОМУ ЕКОНОМІКУ І ВСЮ УКРАЇНСЬКУ НАЦІЮ ! НАС І НАШИХ ДІТЕЙ МОЖЕ ВРЯТУВАТИ ТІЛЬКИ НАША МУДРІСТЬ, СМІЛИВІСТЬ І ЗГУРТОВАНІСТЬ! Я ПРОШУ ВАС ВИХОДЬТЕ НА ВУЛИЦІ МІСТ І СІЛ, І ВИМАГАЙТЕ ДОСТРОКОВОЇ ВІДСТАВКИ ПРЕЗИДЕНТА, ГОЛОВИ СБУ, МІНІСТРА МВС, ГЕНЕРАЛЬНОГО ПРОКУРОРА!!! САМЕ ЦІ ЛЮДИ ВИННІ В ЗАГИБЕЛІ НАШИХ ДІТЕЙ, ВИМИРАННІ ЛЮДЕЙ ПОХИЛОГО ВІКУ, ІНВАЛІДІВ, МАЛОЗАБЕЗПЕЧЕНИХ СІМЕЙ!
ЗЛИДНІ, ГОЛОД, ВІДСУТНІСТЬ ЛІКІВ І ДОСТУПНОЇ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ-ЦЕ СПРАВА РУК ЦИХ НЕГІДНИКІВ!!! ДОСИТЬ ТЕРПІТИ І ЧЕКАТИ! ВОНИ НЕ КАЮТЬСЯ І НЕ ЗБИРАЮТЬСЯ ПРОСИТИ ВИБАЧЕННЯ У НАС!!!
З почуттям глибокого занепокоєння, академік, А. Пешко.

Медична реформа України – хаос і привиди. В Україні закрили 800 лікарень!

Медична реформа України – хаос і привиди. В Україні закрили 800 лікарень!

Спроба керівництва України зменшити бюджетні витрати здійснюється шляхом зменшення фінансування найбільш важливої соціальної сфери – охорони здоров’я

Відвертий цинізм нинішньої влади полягає в спробі позбавити громадян України конституційного права на загальнодоступну професійну і безкоштовну медичну допомогу.

Все це відбувається під виглядом різних словесних маніпуляцій. Тобто , народу безсовісно втовкмачують думки про те, що нинішня влада дійсно хоче модернізувати і поліпшити існуючу в Україні систему охорони здоров’я.

Цей обман українських громадян з боку київської влади здійснюється за рахунок словесного маніпулювання, тобто, коли людям безсоромно брешуть, нібито, про будівництво нових сучасних лікарень; обіцянки надати всім можливість лікуватися у найбільш кваліфікованих мед.фахівців; розмови про якусь страхову медицину; розмови про надання якогось незрозумілого пакету первинної мед.допомоги на безкоштовній основі; розмови про сімейних лікарів; маячні тези про те, що, нібито , гроші будуть «ходити» за пацієнтом і багато іншого, що має на меті створити відчуття хаосу, розгубленості і нерозуміння з боку населення, що відбувається насправді !?

А насправді треба стежити не за відволікаючими маневрами нинішніх українських бюрократів і клептократів, а треба дивитися на конкретні факти і цифри!

Чомусь, обіцяючи будівництво нових лікарень, ніхто з українського уряду не повідомляє населення про те, що з 2012 року по справжній момент в Україні вже закрито 800 лікарень !!!

Це конкретний факт, що пояснює тези уряду про створення нових мед.установ, тоді нехай пояснять народу, навіщо вони знищують вже існуючі працюють лікарні?

Обіцянки, що кожен українець лікуватиметься у більш кваліфікованих лікарів суперечить фактам звільнення і виїзду за кордон, якраз найбільш кваліфікованих лікарів і мед.сестер!

За останніми даними профспілок мед.працівників, з України вже виїхало понад 100 тис. найбільш кваліфікованих лікарів і мед.сестра.

Кількість ліжко-місць в РЕШТИ 1700 лікарень (від існували раніше 2500 мед.установ) зменшилося більш, ніж на 30 %.

Відбувається закриття цілих відділень в життєво важливих, найбільш кваліфікованих і високоспеціалізованих мед.установах, таких як Охматдит, де намагаються закрити відділення пересадки кісткового мозку.

Що призведе до втрати останньої надії для тисяч маленьких пацієнтів, у яких ще є шанс на життя.

Тобто, в разі закриття такого відділення, тисячі онкохворих діток будуть цинічно вбито.

Це справжнє обличчя нинішньої влади та їх справжні цілі – знищення українського народу, тому що такі ж дії здійснюються в інших мед.установах, які надають найбільш високоспеціалізовану і якісну сучасну медичну допомогу.

Лікарі всіх цих лікарень відчувають себе висячими на волосині.

Привиди звільнених лікарів лякають пацієнтів різних мед.установ, у т. ч., інституту раку, Інституту геронтології, ендокринології та інших академічних інститутів системи Академії медичних наук України.

І навіть звичайних районних та обласних лікарень по всій країні.

ЛАКОМА НАЖИВКА НА ЖОРСТКОМУ ГАЧКУ

ЛАКОМА НАЖИВКА НА ЖОРСТКОМУ ГАЧКУ

Східне партнерство для 28 країн Євросоюзу – це не що інше , як хороший улов на примітивну наживку . А для країн пострадянського простору, які є партнерами ЄС по , так званому, східного партнерства, для Вірменії, Азербайджану, Грузії, Молдови, України і Білорусі – це міраж щасливого майбутнього з молочними ріками і кисільними берегами. Але для таких країн, як Вірменія, Грузія, Молдова і Україна цей міраж вже розсіявся і настала протверезне, важка , а для багатьох навіть трагічна реальність у вигляді економічного розвалу , соціальних потрясінь , аж до найтяжчих військових конфліктів. Одним з найважчих і затяжних є український «армагеддон».

У ЄС і США сидять абсолютно холоднокровні , жадібні і безжальні прагматики , у яких є одна заповітна мрія – отримати території з їх природними і, почасти, інтелектуальними ресурсами, для посилення своєї економічної могутності та матеріального процвітання за рахунок ресурсів вищезгаданих країн колишнього СРСР . При цьому, західні благодійники турбуються лише про особисту наживу і байдуже ставлення до людей різних національностей, які проживають у цих державах, так званого СНД.

Саме перші 4 вищезгадані країни стали жертвами жадібної політики західного світу, де суть східного партнерства полягає лише у грабунку природних та інтелектуальних ресурсів цих країн і доведення населення до жебрацького існування і, практично, тотального вимирання в результаті нав’язаних їм так званих ліберальних реформ. Як , наприклад, в Україні реформа охорони здоров’я, пенсійна реформа, реформа освіти, судова реформа і реформа правоохоронних органів, які стали причиною зростання смертності серед населення України та різкого зменшення народжуваності.

В результаті цього смертність в 2 рази перевищує народжуваність, а населення України катастрофічно зменшується . Соціальні умови все більш і більш стають не сумісними з умовами виживання всього українського народу.

Тільки Білорусь і Азербайджан, завдяки своєму мудрому і реалістичному керівництву, поки що уникло долі своїх друзів по СНД.

Дуже показово прозорливое рішення А. Лукашенко , який відмовився від кредитів МВФ , мабуть, розуміючи, що МВФ і світовий банк – це основні «щупальця» або , прямо сказати, «основні інструменти», за допомогою яких проводиться економічне , а також соціально-политическоеразрушение «піддослідних» країн. Ці процеси здійснюються за рахунок діяльності всередині цих країн різних , так званих, громадських організацій-«грантоїдів», що фінансуються спец.службами західних країн з метою морально-психологічного розтління суспільства і створення штучно інспіровані громадянських конфліктів , в результаті яких , під виглядом так званих кольорових та інших революцій до влади приходять прозахідні і проамериканські режими.

Президент Азербайджану Алієв , як істинно східний мудрий політик, теж намагається тримати західних «благодійників» на безпечній дистанції, розуміючи, до яких наслідків це може призвести «східне партнерство». Думаю, що і для Білорусі , і для Азербайджану, і для Росії , і для Казахстану , для всіх пострадянських країн більш розумно було б розвивати економічне, культурне і наукове , і ін. види соціального співробітництва , саме, в рамках колишнього СРСР. Це може врятувати їх від тієї страшної долі, яка спіткала Україну, Грузію, Молдову, Вірменію і навіть численні країни арабського світу.

Необхідно відродити рівноправне економічне і соціально-політичне співробітництво з усіма країнами-колишніми республіками Радянського Союзу , а також більш широке і глибоке співробітництво і кооперацію з країнами БРІКС .

Саме таке широке економічне, соціально-політичне співробітництво з перспективою створення нового глобального економічного союзу з створенням власної міждержавної розрахункової грошової валюти , прив’язаною до золотовалютних і товарних ресурсів цих країн, дозволить їм ефективно протистояти західному світу і захистити інтереси своїх країн і всіх народів, що проживають на території цих держав від тих кошмарів , які переживають ті країни світу, які зазнали вищезгаданим «кольоровим, рожевим, весняним» та ін. революцій-держ. переворотів.

Жити чи не жити в Україні

Жити чи не жити в Україні

Щороку в країні помирає понад півмільйона людей ! Пригнічує також факт зростання смертності серед новонароджених . І все це є наслідок соціально-економічної політики нинішньої правлячої української верхівки.

Поряд із зростанням цін на газ , опалення , холодну й гарячу воду та ін. комунальні послуги , зростають ціни на основні продукти харчування, контроль над якими був скасований нинішнім урядом.

Всю цю безрадісну картину доповнює так звана медична реформа, яка, насправді, ніщо інше, як скорочення більш , ніж удвічі витрат на надання медичної допомоги населенню України.

Згортання обсягів і якості медичних послуг, наш уряд іменує гучним словом “медична реформа”.

Перші ластівки так званої мед.реформи – це закриття десятків лікарень, мед. амбулаторій , фельдшерсько-акушерських пунктів, ліквідація цілих служб, що мають стратегічне значення для держави, а саме, ліквідація санітарно-епідеміологічної служби України, ліквідація профілактичного напряму колишньої радянської медицини, яку до загального знання визнавали найбільш економічно розвинені країни, як одну з найкращих у світі систем мед. допомоги населенню.

У розвинених країнах солідарні (державні) джерела фінансування (обов’язкове медичне страхування або централізовані податки) у загальних витратах на надання допомоги населенню, становить у середньому 6,6 % від ВВП ( валового внутрішнього продукту).

Таке фінансування охорони здоров’я дає розвиненим країнам можливість забезпечити повний спектр медичної допомоги всьому населенню.

Тільки в Німеччині , так зване добровільне медичне страхування, має близько 10 % самого заможного населення, тобто, вони платять за своє лікування своїми засобами.

Всі інші жителі Німеччини, через систему обов’язкового медичного страхування, мають виключно державне фінансування (тобто, безкоштовне надання повного спектру мед.послуг, причому , як при стаціонарному, так і при амбулаторному лікуванні).

Тільки в США, Туреччині та Мексиці гарантована державна мед.допомога не є загальною. У цих країнах гарантованої мед.допомоги не мають у США, відповідно, 16 % людей, у Туреччині – 30 %, в Мексиці – 50 %.

На сьогоднішній день українська держава в односторонньому порядку , не питаючи згоди у свого народу, грубо зневажаючи конституційні права , позбавляє все населення безкоштовною і повноцінної медичної допомоги.

Це не тільки ганьба, це геноцид українського народу. Прийде час і ці дії держ. чиновників будуть розглядатися , як грубе порушення норм основного закону України – Конституції. За що всі винні понесуть найважчі покарання.